6 вересня 2020 року Єпархія Української Греко Католицької Церкви в Aвстралії, Нової Зеландії та Океанії провела онлайн-зустріч з влaдикою Миколою Бичком.

У зв’язку з пандемією коронавірусу єпарх українців у Австралії влaдика Микола Бичок перебуває в Україні. Проте, завдяки новітнім технологіям активно бере участь у житті єпархії. 6 вересня він взяв участь у онлайн-зустрічі з парафіянами. Під час якої кожен бажаючий мав змогу познайомитися та поспілкуватися з єпископом.

Оскільки зустріч відбувалася на День батька, вона розпочалася молитвою за батьків.

Першим до присутніх звернувся Владика Микола. Він зауважив, що дуже радий нагоді познайомитися та відповісти на запитання парафіян.

Читайте також:

«Ця зустріч, яку ми організували, вона для того, щоб побути разом, поділитися труднощами, радощами» – пояснив він.

Після привітання Владика поділився своїми роздумами стосовно Дня батька. Ці роздуми він адресував не лише батькам але й священикам, які, за його словами є також наставниками для своїх парафіян:

«Святий Йосиф є дуже хорошим прикладом, яким має бути батько. Він був чудовим вчителем для Ісуса і разом з Марією доглядав за ним. Хороший батько це той, хто слухає, що говорить серце дитини. Йсиф доглядав за Ісусом, годував його, дбав, щоб йому нічого не бракувало. Батько має задавати питання, що моя дитина очікує від мене та дружини, який приклад я показую дитині? Що я даю їй? Батьки дають дитині матеріальну підтримку але набагато важливіше діти очікують підтримки від батька.

Також завданням батька не лише бути з дітьми фізично, дітям потрібен батьківський приклад стосунків з Богом. Батько має бути головою сім’ї, домашньої церкви і не лише забезпечувати і захищати але й показувати дорогу до основи життя – Господа.

Батько не боїться ставати на коліна перед Богом та молитися разом з усією родиною. Це особа, що показує іншим дорогу до Бога. Наш Патріарх Святослав наголошує, що духовний батько це не лише лідер парафії, а вчитель християнської правди, віри.

Батько, який дає життя своїм дітям має бути готовим до самопожертви.

Сьогодні я бажаю усім батькам бути дуже близькими зі своїми дітьми. Їм потрібна ваша присутність, близькість та любов. Будьте для них, як Йосиф – захисникам, джерелом мудрості і гідності.

Подзвоніть сьогодні своїм батькам та скажіть наскільки важливими вони є для вас, що ви любите їх. Якщо ваші батьки вже не з вами встаньте на коліна та подякуйте Богові за дар вашого життя та помоліться за них».

Після свого послання з нагоди Дня батька, владика відповів на запитання парафіян.

Багатьох цікавило коли він приїде в Австралію і чи збирається запросити в єпархію нових священиків. На що владика Микола відповів, що у зв’язку з пандемією, наразі, неможливо запросити нових священників, проте, у нього є такі плани на майбутнє.

За його словами, наразі, він приглядається кого б можна було запросити, проте, служіння в Австралії має певні виклики для священника:

«Будучи в певних країнах Америці, Сибірі, європейських країнах я розумію, що з України Австралія виглядає дуже добре для священника. Коли він прилітає в Австралію, так як, зрештою, і в Америку, трошки його сподівання та мрії розбиваються. Священник, який прилітає з України, він собі уявляє, що там церква є заповнена, дуже багато людей, багато дітей прислуговує, молоді. Тоді священик має певну кризу бо інколи він ніколи не бував поза Україною на служінні як священик. І тому шукаючи того чи іншого священика, я їм перш за все пояснюю на власному прикладі, що будуть певні розчарування і що потрібно розуміти, що це інша країна, що це є далеко. Зрештою, доброю допомогою є о. Андрій чи о.Юрій, нові, які приїхали і мають більше досвіду поділитися з кандидатами, які хочуть до Австралії їхати»

Він також пояснив, що ще досі перебуває в Україні, бо не отримав австралійської візи:

«Патріарх Святослав попросив мене разом з владикою Петром написати листа про мою ситуацію з візою. Після цього Патріарх звернувся у Ватикан, звідти звернулися до Австралії і ми отримали позитивну відповідь, що я отримаю візу через три дні. Насправді вже минуло п’ятнадцять днів. Тож я не знаю. Це складне питання»

Водночас Стефан Романів, співголова Союзу Українських Організацій Австралії додав, що вони, зі сторони громади також намагаються сприяти вирішенню цього питання.

Владика Микола, говорячи про те, якою бачить українську Австралію, зазначив, що на його думку вона відрізняється від інших українських діаспор тим, що немає нової імміграції.

«Якщо порівнювати Америку, Канаду, європейські країни дуже багато людей приїжджає заробити якісь кошти і там залишаються. За рахунок цього наші церкви наповнюються. Можливо, я помиляюся, але з того, що я чув, Австралія все таки є країною закритою для нових мігрантів. Також вона є дуже далеко, можливо, це також певна причина. Ми мусимо працювати для тих людей, які є. Хто спілкується англійською мовою. Я розумію, що це буде викликом для мене, бо моя англійська не така добра але я буду старатися» – сказав єпарх.

Коментуючи слова Владики, Стефан Романів зазначив, що за останнім переписом населення в Австралії, майже 50 тисяч осіб ідентифікували себе як українці, з яких лише п’ять тисяч, це представники першої хвилі імміграції. Він додав, що у Мельбурні – Василь Михалик, голова парафіяльної ради – є з новоприбулих, також Фелікс Фіґурек регулярно збирає новоприбулих на так звані Веселі Зустрічі.

Наступне запитання було про молодь, зокрема про те, як новий Владика планує заохочувати її приходити до церкви.

«Знаєте, від єпископа залежить дуже багато але ще більше залежить від священиків, які є на парафіях, а потім вже опускаючись вниз від конкретних родин. Єпископ то не Ісус Христос. Ісус Христос всіх не задовільнив і дехто на нього також багато поганого говорив. Але однозначно я буду старатися щоб були нові священики, щоб через священиків доходити не тільки на рівні конкретної церкви але щоб священики були також у домах наших вірних. Одне є проповідувати в храмі, а інше є вийти трошки за межі храму, можливо, до тих людей, які не завжди є у храмі» – пояснив Владика.

Тема молоді цікавила і Марусю Яроцьку з Парафіяльної пасторальної ради, зокрема, як в Україні залучають до церкви молодь.

«Якогось ідеального рецепту я б сказав, що немає але є певні добрі ініціативи. В першу чергу це залежить від самого священника. Знаєте, йти до молоді це потрібно йти і жити, можна сказати життям тої молоді. Інколи батьки не розуміють своїх дітей бо вони живуть по іншому. Інколи священнику, який є вже трохи старший не легко мислити як молодь. Священнику потрібно бути готовим до викликів і зуміти не осудити тих молодих людей, які по іншому думають.» – пояснив владика Микола.

Жваву дискусію викликало мовне питання як засіб залучення молоді. Зокрема, виникла полеміка щодо доцільності чи недоцільності переходу на англійську мову. В той час як одні учасники дискусії вважають, що молодь не йде до церкви бо не володіє українською мовою на належному рівні, інші – що проблема не у мові, а у поглибленні віри. На думку владики Миколи, майбутнє української церкви в Австралії є англомовне, а потім вже україномовне. Проте, зазначив він, мова є лише однією стороною медалі, з іншого боку є духовне життя сім’ї.

«Людям потрібен вибір, проте, я не думаю, що повністю англомовна літургія це хороша ідея» – підкреслив владика.

Учасників зустрічі цікавило якою ситуація є у Новій Зеландії, чи відправляються там Богослужіння після того як о. Ігор Колісник залишив єпархію.

Владика Микола пояснив, що на даний момент через карантин богослужіння не відбуваються:

«Потрібно щось робити. Знаєте, проблема в тому, що я ніколи не був у Новій Зеландії, я ніколи не був в Австралії. Передовсім мені потрібно туди попасти. Те, що потрібно священиків то сумнівів нема. Тільки в який спосіб ми це організуємо це вже питання. Ви самі розумієте, це Нова Зеландія, інша країна, наскільки мені відомо, життя там дорожче ніж в Австралії. Це теж виклики для нашої церкви. Так як був о. Ігор Колісник – це ідеальний варіант. Чи ми зможемо такого отця Ігоря Колісника знайти це запитання»

Відповідаючи на запитання про те, як він бачить роль жінок у церкві, Владика Микола зазначив, що «наші церкви дуже багато розвиваються завдяки жінкам і я свідомий цього, що це потрібно підтримувати і допомагати не лише жіночим організаціям але й різним завданням, які можуть зробити лише жінки».

Під кінець зустрічі слово взяв владика Петро. Він подякував присутнім за участь та обговорення і зазначив, що почув дуже цікаві ідеї. Владика Петро також запропонував організувати подібну онлайн конференцію через місяць на що отримав схвалення присутніх.

Коментуючи дискусію щодо мови, владика Петро зазначив, що «церква є передовсім церквою. Не має значення мова, значення має віра. Ті, що тримаються мови, вони згодом не йдуть до церкви. Є багато прикладів громад по цілому світі таких як колишня Югославія, Бразилія, Аргентина, які є надзвичайно віруючі навіть з тим, що вони не володіють більше мовою, але ви не знайдете більш ревних українських католиків.»

Він запевнив, що Єпархія робить все можливе, щоб владика Микола якнайшвидше прибув у Австралію.

«Проблема полягає у тому, що у зв’язку з ситуацією у Вікторії з коронавірусом, федеральний уряд зволікає з дозволом на подорож у Австралію. Ми про це знаємо і над цим працюємо» – запевнив владика Петро.

Щодо свого перебування у Австралії, владика Петро розповів, що він вже відвідав дві парафії з прощальним візитом і планує побувати в усіх щойно будуть відкриті кордони.

«Ми маємо добрих людей, ресурси, тож давайте надалі сповідувати нашу віру. Ми є українськими католиками, ми є унікальними. Я вважаю, ми маємо глибоку та стародавню віру. І я дуже гордий бути частиною цієї церкви і хочу подякувати вам, що залишаєтеся вірними. Потрібно пам’ятати, що ми маємо в Австралії 40 тисяч українських католиків, потенційно колишніх – ваших дітей, внуків. Вони тут і потрібно розібратися де вони та що роблять.

Насправді ця зустріч наприкінці мого перебування тут, в Австралії, дає мені певну надію. Така розмова не була б можливою двадцять років тому. Зараз абсолютно інші обставини і мене дуже тішить духовна зрілість нашої громади. Ми почали краще знаходити спільну мову, ми не розділені. З Божою допомогою все буде добре і в порядку.» – підсумував Владика Петро.

Зустріч з владикою Миколою тривала більше ніж півтора години і в ній взяло участь духовенство та парафіяни Єпархії з усіх куточків Австралії, зокрема, Мельбурна, Аделаїди, Перта, Канберри, Сіднея, Брісбена та Гобарта.

На закінчення учасники заспівали Многоя літа усім батькам.

***

Ця стаття опублікована у №9 газети Церква і Життя, вересень 2020 рік