Лук. 18:18-27

Давайте спитаємо себе, без чого ви б не могли жити в цьому житті?

Чи це стосунки? Річ? Думка? Що дозволяє мені пишатися собою? Що я найбільше боюся втратити? Або без чого я не можу бути?

У Євангеліє від Луки 18:18-27 ми читаємо про юнака, який є доволі хорошою людиною. Він дотримувався усіх заповідей – ціле життя. Він знав Ісуса. Говорив з ним. Проте, він відчував, що чогось бракує в його житті. Він спитав Ісуса що саме бракує?

Читайте також:

Коли ми приходимо до Ісуса щоразу у молитві, чи під час Святої Літургії, ми не приходимо до Нього чи Церкви лише щоб дізнатися чи почути те, що ми вже знаємо та у що ми віримо.

Ми маємо приходити до церкви з молитвою щоб дізнатися чого бракує в нашому житті. Нам потрібно дізнатися як віднайти вічне життя. Що мені потрібно? Чого я не маю? Що я повинен змінити щоб віднайти вічне життя? Ми маємо бути відкритими до того, що Господь може нам сказати.

Так само як юнак у Євангеліє, Ісус скаже нам, що ми маємо йти за ним. Не просто робити ті самі речі, які робить кожен на світі чи навіть церкві. Ми маємо знайти, чого не вистарчає в нашому житті.

Божественна літургія є дуже багата духовно. Їй більше тисячі років. В ній безперечно є присутність Господа.

Це час молитви та мовчання душі. Ми може відчуємо потребу змінити те, як ми думаємо, звички, ставлення, поведінку. Ми маємо заходити у церкву з наміром досягти нового рівня духовного розвитку.

Церква вчить нас багатьом речам та відкриває нам різні способи знайти Бога. Нам потрібно молитися, постити, бути жертовним, навчитися контролювати себе та не йти на поводу у бажань.

Юнак з Євангеліє показує нам, що це все не просто. Замість того щоб здаватися ми маємо бути наполегливими. Те, що нам потрібно, знаходиться на вищому рівні. Господь хоче щоб ми були як Він. Ми отримали хрещення, святу євхаристію. Це вже дуже важливі духовні кроки.

Ми маємо пам’ятати, що ми хочемо стати слугами Господніми. Ми не хочемо перетворити Бога на нашого слугу.

Ми прийшли в цей світ з нічим. І ми нічого не заберемо з собою з цього світу.

Вже це вчить нас, що наші багатства не у цьому світі, ми знайдемо їх у раю.

Якось св. Августин сказав «Боже, ти сотворив нас за своєю подобою і наші серця не знайдуть спокою поки не знайдуть свого спочинку з тобою»

Нас сотворив Господь щоб ми жили з Богом.

Дуже цікаво, що Світлана, дочка Йосифа Сталіна, була вихована атеїсткою, пізніше вона відчула потребу знайти Бога. У 1962 році вона прийняла православ’я. У 1982 році стала католичкою і наприкінці свого життя щодня відвідувала літургію. Виглядає так, що вона знайшла те, чого бракувало їй в житті.

This post is also available in: English