У Матея 14: 22-34 ми читаємо про дуже важливий момент у житті Ісуса, його апостолів та Церкви.

Про те, що Ісус може ходити по воді, про те, як тоне Петро. Також про човен. У Біблії, човен є символом Церкви. Ісус, апостоли та усі ми пливемо у цьому човні, і цей човен потрапив у сильний шторм. Це історія не про події, які трапилися 2000 років тому, а про те, що відбувається у нашому житті зараз.

Ісус кличе усіх нас у подорож по життю у бурхливий час. Є спокійні дні, але неодмінно траплятимуться сильні шторми. Коли Ісус відряджає нас у дорогу, він має план для нас. Він дає нам човен-Церкву щоб допомогти у цій подорожі. Він знає, що ми переживаємо і боїмося невизначеності. Зараз ми серед бурі кризи коронавірусу. Якимось чином Господь врятує нас, коли нам потрібна буде допомога. Він допоможе, бо він є Богом, Він може ходити по воді. Він питає чого ви боїтесь? «Не бійтеся.» (В.28) Ісус хоче щоб ми знали, що його основне завдання це дбати про нас.

Читайте також:

COVID-19. Звернення Владики Миколи

COVID-19. Звернення Владики Петра Стасюка

Нагодуйте голодних. Проповідь Владики Петра

Інколи буря життя є дуже сильною, настільки, що ми впадаємо у відчай. Коли Ісус приходить до нас щоб допомогти, ми, може не впізнаємо Його. Учень питає, «Це ти Господи?» Петро хоче переконатися, що це Ісус і просить пройти по воді. Це той самий Петро, який лише кілька днів тому був свідком того, як Ісус нагодував 5000 людей.

Ми отримали хрещення, перше причастя та виросли в Церкві. Проте, у бурі, яку переживає сьогодні світ, повторюємо «Де Бог, коли він нам потрібен? Чому Бог не зупинить інфекцію? Де Бог коли він нам так потрібен?

Петро, який ходить по воді тому, що він повірив у Христа є дуже хорошим уроком для нас. Петро відвертає свої очі від Ісуса і знову дивиться на шторм. Він починає тонути і може втопитися. Буря це частина нормального світу, в якому ми можемо жити якщо ми з Ісусом та апостолами у човні Церкви.

Жити християнським життям це жити в громаді. Лише в громаді (човні), ми можемо знайти Бога, спокій, мир та спасіння, якого ми усі так прагнемо.

Мир, любов та віра є тими благодатями – дарами Бога. Ми не пожимо сподіватися на присутність Господа у нашому житті, якщо ми навіть не визнаємо Його. Дехто давно залишив човен, Церкву, проте, хоче щоб човен був тут коли він потрібен. Ісус є тут, але чи ми віримо в Нього?

Петро не втопився лише тому, що простягнув свою руку до Ісуса. Св. Петро сказав «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий» (До Ефесян 2:8).

Жити християнським життям це жити в громаді. Лише в громаді (човні), ми можемо знайти Бога, спокій, мир та спасіння, якого ми усі так прагнемо.

This post is also available in: English