Сьогоднішнє читання (Лук 16:18-31) є нелегким для тих, хто слухає Слово Боже. Воно говорить про істинну правду життя.

У притчі Ісус говорить нам, що заможність як така не руйнує нас, а бідність не дає нам спасіння.

Лазар не робить ніякої доброї справи тому що він просто не може. Він сидить  біля дверей заможного чоловіка та славить Господа і спокійно приймає свою долю. Заможний чоловік не робить нікому нічого поганого, проте, він не робить і нічого доброго. Він їсть, п’є, проте, не пропонує нужденним ані їжі чи крихт, які падають з його столу.

Читайте також:

Не робити доброї справи, коли ви маєте таку можливість є гріхом.

Існує стара приказка, «Ми приходимо в цей світ з нічим і йдемо з цього світу з нічим».

Сьогоднішня наука говорить про стосунок до світових ресурсів. Про стосунок до людей, наших братів та сестер – наших сусідів.

Ми, як особистості, не належимо Богові, як вам належить авто. Усі люди є дітьми Божими. Належити Богові є нашою доброю волею, незважаючи на те, що ми є його творінням, як і все на землі. Великою помилкою є думка, що щось є «нашим», коли це є «дар» від Бога. Щось, за що ми завжди повинні бути вдячні.

Це правда, що світове майно не поділене порівну між людьми. Проте, якщо ми усвідомимо, що все належить Господу, тоді ми зрозуміємо, що дарами, які ми отримуємо, потрібно ділитися з іншими.

В основі християнства завжди була ідея, що ми маємо ділитися один з одним дарами.

Нам потрібні нужденні і нужденним потрібні ми. Церква заснована на благочинності.

Грішники надають перевагу залишатися в колі людей таких самих як вони. Не зауважуючи інших, таких, як Лазар.

Ісус засуджує заможного чоловіка не за крадіжки, брехню, зраду, вбивство, чи будь-які інші гріхи, а за гріх, який він не може прийняти –  існування божої дитини на ім’я Лазар.

Душа заможного чоловіка є покаліченою, як тіло Лазаря, в той час як душа Лазаря прекрасна як тіло заможного чоловіка.

Чи можете ви це зрозуміти та прийняти цю істину? Це справжнє випробування для нашого християнства. Це те, для чого нас хрестили.

Богу байдуже оцінки, нагороди, здобуті медалі чи наш банківський рахунок. Ви не заберете це в могилу. Господь дуже серйозно ставиться до цієї науки.

Це вчення часто повторюється у Біблії, наприклад у притчі про Доброго Самаритянина.

Це дуже важлива ідея. Ми маємо молитися та замислитися як це стосується нас.

This post is also available in: English