Насамперед слід сказати, що остання Божественна Літургія у Новій Зеландії, яку служив о. Ігор Колісник, ЧНІ, була ще у кінці 2016 року. Отець був тут протягом 2 років і служив на парафії бл. Миколая Чарнецького, яка охоплює всю Нову Зеландію, особливо три найбільших міста: Окленд, Веллінгтон і Крайстчерч.

Перед тим, з 2012 по 2014 рік, раз на два місяці сюди приїжджав о. Андрій Микитюк, синкел мирян Мельбурнської єпархії свв. апостолів Петра і Павла та о. Симон Цькуй, протосинкел єпархії.

Читайте також:

Отож, після довгої перерви о. Андрій Микитюк знову прибув до вірних української греко-католицької церкви у північній частині Новій Зеландії, щоб спільно помолитися та дарувати парафіянам Живого Бога. Служив отець у містах Окленді на парафії Матері Божої Неустанної Помочі, при якій служать отці-редемптористи та у Веллінгтоні. У Веллінгтоні зазвичай Літургія була у Катедрі Пресвятого Серця Христового, та через землетрус у 2018 році святиня є закритою. Тому Богослуження проводились у церкві святого Йосифа у центрі міста, яку парафіяльна спільнота гарно підготувала для молитви.

Важко описати ту радість, з якою українці зустріли отця. У Окленді молитовна спільнота налічувала 36 людей, у Веллінгтоні – 21. Вірні єднались з душпастирем у молитві та супроводжували її чудовим співом. Люди численно приступали до святих Тайн Сповіді та Євхаристії, бо пам’ятали не лише про молитву, а й про прощення, яке є важливим для того, щоб жити з Богом.

Особливою та зворошливою подією у оклендській парафії було те, що через Таїнство Хрещення народився новий член церкви – Матвій. Уся спільнота з подякою до Бога щиро вітала новоохрещеного.

Після Літургій, як зазвичай це бувало, парафіяни спільно збирались на частування, де ділились не тільки їжею, а й добрими словами. За словами отця, це було доброю нагодою зі всіма познайомитися, поспілкуватися, навести конкакти, для того щоб надалі душпастирювати у Новій Зеландії і робити це частіше, хоча би декілька разів на рік.

Звертаючись до вірних із Божим словом, яке оповідає притчу про багача і Лазаря, у своїй проповіді отець наголосив на тому, що у центрі нашого життя має бути Бог, а не ми. Тоді Господь допомагає нам відкрити очі і побачити потреби наших ближніх: “Особливо в цей час ми маємо гуртуватися, бути разом, допомагати один одному та підтримувати. Таким чином, ми зможемо йти за тими дороговказами, які Бог нам дає. У Старому Завіті ізраїльтяни мали Мойсея й пророків, зараз ми маємо набагато більше – самого Бога, який прийшов до нас і не лише сказав як ми маємо жити, але й власним життям подав нам приклад. Тому ми повинні вміти Його помічати. Нам слід навчитися забирати своє его з центру нашого життя, а ставити Бога на перше місце, будувати своє життя довкола Нього, слухати Його і йти за Ним.”

Коментуючи своє служіння у Новій Зеландії, о. Андрій зауважив, що люди були якраз тим добрим ґрунтом для засівання Божого слова, яке проростатиме у них у декілька разів і даватиме добрі плоди:”Вони відкриті на Світло, яким є Христос, тому завжди радо чекають душпастиря. Вірні дуже радісно мене зустріли та з сумом проводжали, просячи приїжджати частіше.”

Також отець приємно провів час з отцями-редемптористами: “Редемптористи завжди радо нас приймають у монастирі, дають нам ночівлю і також парафіяльну церкву Матері Божої Неустанної помочі, де ми служимо Літургію. Ми їм дуже вдячні за їхню щедрість та приємно проведений час.”

До слова, 9 -13 грудня о. Ігор Головко прибуде для служіння у південну частину Нової Зеландії, а саме у м. Крайстчерч.