«Слава во вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!»

(Євангеліє від Луки 2, 14)

Христос Рождається! Славімо Його!

Дорогі у Христі!

Ми як християни третього тисячоліття в черговий раз готуємося зустріти Христа у вигляді малої дитини. Здається, що і зараз ми стаємо свідками чогось надзвичайного. І тоді цілий світ готувався до чогось нового. Годі було це усвідомити вповні навіть самій Пресвятій Богородиці. Проте, подиву гідним є приклад Матері Ісуса, оскільки вона згоджується з майбутнім, якого не знає.

Марія і св. Йосиф знали про особливу місію Божого Сина, заповідану багатьма старозавітними пророками. Пресвята Родина крокувала до Вифлеєму, сповнена любові, віри і надії на Бога. Але по-людськи вони були стривожені, що не знайдуть вчасно житло та не зможуть в належний спосіб подбати про Дитину. Незважаючи на всі випробовування – це не зашкодило їм сповнити те, чого просив від них Бог.

Наше життя так само може наповнювати страх перед майбутнім, перед самотністю, перед «незрозумілою» Божою дією у нашому житті, тощо…  Саме страх є часто каменем спотикання в духовній мандрівці. В події Благовіщення ангел промовляє до Марії такі слова: «Не бійся!». Ці самі два слова чує св. Йосиф в часі сну. Зрештою, сам Христос, звертаючись до народу, часто промовляв: «Не бійся!». Сьогодні Боже Дитя говорить до всіх нас: «Не бійся!».

Ми долаємо інколи тисячі кілометрів, шукаючи Бога. Мрією багатьох віруючих людей є відвідати місце народження Христа у Вифлеємі. Але для того, щоб зайти до Церкви Різдва Христового – потрібно схилитися або стати на коліна. Саме через це можна зауважити, що бруківка в цьому місці є добряче протерта, з видимими заглибинами від ніг мільйонів прочан. Як не дивно, цей вхід називається Дверима Смирення. Бог принизив себе, щоб стати такою ж людиною як і ми; Він згодився прийти до людей полюбивши їх до кінця – аж до смерті на хресті.

Віднайти Бога на дорогах свого життя – це є місія кожного із нас. Де є Бог? Саме із таким відвічним запитанням сьогодні багато людей звертаються, шукаючи відповіді на сучасні виклики в житті. Де є Бог, що допустив пандемію коронавірусу, від якої померло декілька мільйонів людей? Де є Бог, що кожного дня багато людей відчувають голод від нестачі продуктів харчування? Де є Бог, що у різних частинах світу є збройні конфлікти, які забирають людські життя. Де є Бог, коли людина стикається із невиліковною хворобою? Де є в цьому всьому Бог?

Бог є там де є людина. Він приходить до нас як Мале Дитятко, яке всі ми спроможні пізнати – Ісус  стає одним з нас. Бог прийшов безпомічним у світ, щоб допомогти нам; Бог прийшов у світ як людина, яка відчуває голод, несправедливість, людське горе та смерть.

Сьогодні, ми, вдивляючись у це новонароджене Дитятко, дозвольмо прийти Йому в наше життя. Як ми можемо відгукнутися на Його прихід? Приблизно так само, як вчинили це Марія і Йосиф: вони слухають,  вірять  і люблять. І нам слід слухати Божий голос, який промовляє до нас зі сторінок Святого Писання; нам потрібно плекати, оберігати свою віру та постійно зростати у ній; нам потрібно любити Бога і ближнього, як Він цього навчає.

Нехай Народження Божого Сина принесе для нас світло Вифлеємської зорі, освітлюючи будні нашого життя; сповнить радістю Пресвятої Родини, наповнюючи наші серця надією на майбутнє; щоб ми прославляли Дитятко-Ісус, співаючи разом з ангелами: «Слава во вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!».

 

Христос Рождається! Славімо Його!

Благословення Господнє на Вас!

 

МИКОЛА БИЧОК, ЧНІ

Єпарх Мельбурнський

 

Дано в Мельбурні,

при Катедральному Соборі Свв. Апп.Петра і Павла,

в свято Входу в Храм Пресвятої Богородиці,

4 грудня 2021 року Божого.

This post is also available in: English