Home / Літургійний Рік / Введення в храм Пресвятої Богородиці
Ікона Введення у храм Пресвятої Богородиці
Ікона Введення у храм Пресвятої Богородиці

Введення в храм Пресвятої Богородиці

4 грудня Церква святкує пам’ять Введення Пречистої Діви Марії в Єрусалимський храм.

Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, яке Східна Церква відзначає 4 грудня (21 листопада – ст. с.) належить до 12 найбільших церковних свят. Євангеліє нічого не говорить нам про подію уведення в храм Богородиці. Основою цього свята, як і Різдва й Успення Божої Матері, є традиція Церкви й апокрифічні книги, насамперед протоєвангеліє Якова і псевдоєвангеліє Матея Про Різдво Пречистої Діви Марії.

Читайте також:

Події празника Введення можна коротко описати наступним чином: батьки Діви Марії, праведні Йоаким і Анна, молились, просячи Бога подарувати їм дитину і дали обітницю, що віддадуть це дитя на служіння Господеві. Вимолена молитвами своїх праведних батьків Пресвята Діва Марія до трьох років перебувала з ними, але з малого віку знала, що її місце в Божому храмі, де вона матиме змогу виховуватись і вивчати Святе Письмо, сповняючи Божу Волю.

Коли Пречистій Діві виповнилося 3 роки, тоді праведні Йоаким і Анна привели маленьку Марію до храму в Єрусалимі і віддали Її в руки священика (згідно з переданням, ним був Захарія, батько Йоана Хрестителя).

Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, яке Східна Церква відзначає 4 грудня (21 листопада – ст. с.) належить до 12 найбільших церковних свят.

При храмі було багато дівиць і жінок, посвячених Богу, вони тут молилися, навчали, працювали, дбали про порядок у святині. Через кілька років дівиці виходили заміж. Було це щось на зразок теперішнього монастиря.

Передання розповідає, що Пречиста Діва перебула у святині до 15 років і таємно склала обіт дівицтва. Тому при виході зі святині Її довірено опіці святого Йосифа, з яким Вона була звінчана на святе, взірцеве, посвячене Богу, молитві і дівицтву життя. Інші передання описують урочисте введення Пречистої Діви у храм, Її буденні заняття, глибоке молитовне життя. Хай як бажали б побожні душі звеличити Пресвяту Богородицю, однак усе, що сказали б на Її похвалу, порівняно з Її святістю і з Її славою – це як тінь супроти сонця. Не збагне розум людський усю глибину Її святости, яка з дитячих літ найдосконаліше була віддана Богу.

Батьки Діви Марії, праведні Йоаким і Анна, молились, просячи Бога подарувати їм дитину і дали обітницю, що віддадуть це дитя на служіння Господеві

І ось це нині Вона приносить себе в жертву Богові. А жертва ця така велика, що займає зразу друге місце після жертви хресної. Ликує все небо, коли бачить, що Пресвятій Тройці приноситься так мила їй жертва. Бачать ангели дитя трилітнє, повне надзвичайних ласк і дарів Святого Духа, дивуються, і хоча не знають ще, що дитя це вибране на Матір самого Бога, та подивляють незвичайну красу цієї невинної, молодої, але понад усі людські душі сяючої душі.

Подія введення Марії в храм навчає нас, що кожен християнин повинен постійно працювати над своїм духовним вихованням, поглиблювати його. Пізнаючи Бога через молитву, Святе Письмо, людина єднається з Ним, вводить у своє серце, своє життя, а тим самим входить в Божий духовний храм – царство небесне вже тут на землі, як навчав про це Ісус Христос: „Царство Боже прийде непомітно; ані не скажуть: ось воно тут – або: он там – бо царство Боже є між вами” (Лк. 17, 21).

Подія введення Марії в храм навчає нас, що кожен християнин повинен постійно працювати над своїм духовним вихованням, поглиблювати його.

З історичних джерел знаємо, що празник Ввведення почали святкувати ще в перших століттях християнства, оскільки є відомості про побудову св. царицею Оленою (IV ст.) храму на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці. В IV ст. згадка про празник з‘являється в творах Григорія Ніського, з кінця VII ст. збереглося передання про присутність на цьому празникові св. Андрія Критського в Єрусалимі, в VIII ст. гомілії про цей день свята оголосили константинопольські патріархи Герман (715-730) і Тарасій (784-806). На Заході це свято було встановлене значно пізніше Папою Григорієм ХІ і вперше святкувалось в Авіньйоні в 1374 році.

У календарному циклі українського народу це свято замикає осінній сезон і починає зимовий. Початок нового господарського року в введенських повір’ях виступає ясно: до Введення можна копати землю, від Введення до Благовіщення не можна; жінки запасаються глиною до Введення. Від Введення до дев’ятого четверга не годиться бити білизну на воді праниками, бо то, мовляв, шкодить ниві, може навести бурю. З цих самих мотивів треба й коноплі потерти до Введення. Як на Новий Рік (а також і на Різдво і на Великдень) хто перший прийде на Введення до хати, той буде першим «полазником», себто тим, що приносить добро чи якесь лихо. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя: «Коли ввійде (першим) молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того зі грошима, то це добра ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде старий, хворий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось зичити, — то це злий знак» (Ів. Франко «Народився Календар» в Етн. Зб. НТШ, V, 205).

Коли ввійде (першим) молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того зі грошима, то це добра ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде старий, хворий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось зичити, — то це злий знак

Звечора подекуди святили воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три води, проливали воду через полум’я, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. По півночі жінки сідали голі на порозі і пряли самосівні коноплі, щоб «прядиво пішло на руку». Обсипали того дня корови сім’ям і мастили маслом вим’я, щоб давали багато молока, і обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.

Як із іншими великими річними святами, і це свято в’язалося з культом померлих:”На цей день Бог одпускає праведні душі подивитися на своє тіло, тому воно називається Видінням (народня етимологія, що Введіння — «видіння»), що душа дивиться на своє тіло” (М. Грушевський, «Іст. Укр. Літер.», І, 145).

Ворожили з різних прикмет, який буде новий господарський рік: Скільки на «Воведення» води, стільки на Юрія трави; як на Воведення вода, то в літі молоко і т. д.

За матеріалами: cssr.lviv.ua, wikipedia.org, risu.org.ua