В літературі та в музиці завжди є один «переломний» момент, який всі називають кульмінацією. Людина ніби доходить до того найважливішого сюжету, який відкриває перед нею основну суть всього, що хотів передати автор.

Але з цього моменту починається і «розв’язка», де читач чи слухач починає розуміти «чим закінчиться» ця вся історія.

Сьогодні євангелист Матей у 8му розділі саме в такий спосіб передає історії декількох людей: розповідь про прокаженого, якого Ісус зцілив; розповідь про сотника, де Господь зціляє його слугу. І тут ніби йде «оце наростання» сюжету – розповідь про бурю на морі, яку Ісус заспокою; але люди ставлять запитання: «Хто це такий, що і вітри і море йому слухняні?» (Мт.8, 27). Саме і це є ті «переломні моменти», де Господь є дуже близько людини.

Читайте також:

В сьогоднішній євангельській події Ісус виганяє бісів з двох одержимих, після чого, біси вселившись у стадо свиней – кидаються у море. Місцевим жителям це не сподобалось – вони просять Його відійти. Що нам хоче сказати Господь як віруючим людям 21 століття через цей «кульмінаційний момент» в Євангелії. Погляньмо глибше на на цю історію.

Ісус прибуває на інший бік гадаринського краю де Його зустрічають два біснуваті, «що вийшли з гробів». Щоб зрозуміти ситуацію цих двох людей, євангелист Матей так описує «вони були такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою». Коли злі духи опановують людину, то вони приносять шкоду як самим біснуватим, а також всім тим, хто є поряд. Це є ніби суцільне випробування для всіх. Тому і зрозуміло, що мешканці цього краю боялись їх і уникали цієї дороги. Біснуваті жили у гробах. Це ще один символ, який має дуже глибокий зміст. Вони ніби були «живі», бо ходили, говорили, але одночасно були «мертві», бо перебували серед мертвих. І це Боже Слово сьогодні хоче показати нам також драматизм багатьох людей теперішнього часу. Людина може бути здоровою, жити, але в середині її душа може бути мертвою. Вона може жити у гробницях власних страхів; у гробницях різних кривд, розчарувань, але найбільше у гробницях власних гріхів. Ці всі «гробниці» нищать саму людину, але найбільше знищують Божий образ, що його людина носить. Доброю Новиною є те, що хоч і люди можуть уникати таких людей, проте Христос приходить до них і зціляє їх.

«Що нам і тобі, Сину Божий?». Біснуваті визнають Христа Богом. Це визнання відкриває перед нами ще одну важливу істину, що між добром і злом;  між світлом і темрявою; між Божою благодаттю і гріхом – немає нічого спільного. Зло – це відсутність добра; темрява – це відсутність світла, а життя в грісі – це відкинення Божої благодаті. Немає людини без гріха, але ми завжди маємо можливість відновити Божий образ у своїй душі через Святу Тайну Покаяння.

Микола Бичок, ЧНІ