З благословення Преосвященного єпископа Кир Петра Стасюка від 29 по 31 квітня 2018 року Божого відбулися місійні відвідини українців у місті Дарвін штату Північна Територія. Можливо вперше або через довгі десятиліття знов завітав душпастир у найтепліший край Австралії, щоб собирати сущих до Української Церкви, – пише о. Ігор Головко у газеті Церква і Життя.

“Тоді Ісус сказав до них цю притчу: “Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев’ятдесят дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде? А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі”. (Лк 15.3-5)

У перший день місій, у четвер зранку 29 квітня у центральному офісі римо-католицької єпархії Дарвіну відбулася робоча зустріч з місцевим єпископом Євгеном Герлі, де по-братньому і з пошаною привітали священика Української Католицької Єпархії. Розмова відбулася у товариській атмосфері з підготовкою і затвердженням пасторального плану на подальші три дні місій і на майбутні роки.

Читайте також:

Після ділової і благословенної зустрічі, відбулися незабутні дружні зустрічі з українцями. У цей день була посвячена перша хата українки Юлії Сиклій, писмениці і публіциста (за спеціальністю – дитячий психолог). Пані Юля, що проживає так віддалено від більшості українських громад Австралії, але рішучо своїми талантами та здібностями через свій досвід праці творить перлини виховних дитячих книжок для підростаючого покоління України яке пережило трагедії Майдану та існуючої війни в Україні.

У цей вечір з Єпископом Євгеном на Страсний Четвер співслужив Божественну Літургію з Чином Умивання ніг та благословенням мира.

У п’ятницю зранку 30 квітня у Катедральному храмі був присутній з єпископом на молитві Хресної Дороги, після якої допомагав зі Святою Тайної Сповіді о. Тому Пандіапаліл Адміністратору Катедральної парафії. Після того о 3.00 пополудні почалася Літургія Передшеосвячених Дарів у Латинському обраді, де знову мав нагоду співслужити з єпископом Євгеном та з отцем Томом. Увечері відбулися подальші відвідини вірних. На завершення дня відбулося незабутнє прощання заходу Сонця до України серед унікальної дикої природи Північної Території і мабуть в присутності крокодилів, що мали свої власні спостереження за новими гостями.

о. Ігор Головко / фото автора

о. Ігор Головко / фото автора

Ранній суботній ранок 31 квітня також почався незвичайно особливо для одного з крокодилів національного парку Дарвіну, який отримав сніданок, майже з рук, від українського священика. Подальший ранок продовжився наступними відвідинами і благословеннями домів наших українців. Рівно о 12.00 дня ми прибули з вірянами до катедрального храму на останні приготування для Божественної Літургії, яка починалася о 1.00 пополудні. Богослуження відбулось на центральному Святому Престолі Катедри Пресвятої Марії Зірки морів, міста Дарвін. Окрім українців та місцевих прихожан на Літургії були присутні адміністратор Катедри та єпископ Євген.

Ватро відзначити особливі представлення кожного разу і перед кожним латинським богослуженням у Катедрі місцевим владикою Євгеном, який чітко окреслював Східну “Легеню” Католицької Церкви, представником якої у Австралії є Владика Петро Стасюк; унікальні дари одруженого священства та запрошення на подальшу співпрацю та місію у його єпархії.

Побажання є одне, особливо у вірян Північної Території, щоб як найменше два рази у році, священик нашої єпархії відслужив місії у Дарвіні.

Підготовка до цієї подорожі включала цілий рік. На Соборчику духовенства нашої Єпархії 2017 року було передано побажання невеликої групи українців міста Дарвін, щоб одного разу до них завітав український священик. Відразу Владика Петро дав благословення на підготовку і запевнив, що це є гарна справа і буде мати підтримку у місцевого римо-католицького єпископа, що добре знайомий з Українською Греко-Католицької Церквою та її ідентичністю. (Владика Петро Стасюк співпрацював з владикою Євгеном у комісії Католицької Конференції Єпископів Австралії).

Для виконання пасторальних та звершення літургійних богослужінь у Єпархії Дарвіну була зроблена документальна робота Владикою Петром: було отримано, згідно вимог теперішнього часу, всі дозволи щодо легальних правових актів цивільного законодавства Австралії і Церковного Канонічного права.

На завершення дня відбулося незабутнє прощання заходу Сонця до України серед унікальної дикої природи Північної Території і мабуть в присутності крокодилів, що мали свої власні спостереження за новими гостями.

Пошуки найкращої дати відвідин тривали довго. Потрібно було якось це “притягнути” до церковних свят або якогось святочного часу. Неабияку роль відіграло планування: чи усі українці будуть на той час у Дарвіні. Адже коли парафія нараховує хоча б 100 адрес, то відсутність однієї або двох людей на богослужінні не настільки відчутна, коли у переліку вірян оперуємо лише кількістю до 10, то відсутність хоча б однієї людини – є великою прогалиною. Кожна родина, що проживають у Дарвіні мають свої особливості та різні планування. Деякі з них, особливо на свята стараються повернутись до своїх родин на південь Австралії, деякі виїжджають на плановану відпустку за кордон. Протягом року священик перебував у постійному контакті і потрібно відзначити, що нелегко було знайти час, щоб максимально усі були на місці і ще й у святковий час. Щодо Літургічного календаря, то відразу місцевим мешканцям Дарвіну було запропоновано або Різдвяний, або Пасхальний час, включаючи часи двох постів. З Божого проводу дійшли до найбільшої згоди, що пасхальний час згідно державних святкувань 2018 буде найкращим. Через брак священиків у нашій єпархії та через відсутність священика-помічника, душпастир був змушений змінити місії лише до будніх днів тижня. Тому урочисте завершення місій відбулися не у неділю, а в Суботу Святочною Пасхальною Літургією та свяченням великодніх кошиків.

Побажання є одне, особливо у вірян Північної Території, щоб як найменше два рази у році, священик нашої єпархії відслужив місії у Дарвіні.

Можливо знаходяться у нашому серці слова розчарування від якогось нерозуміння цієї місії згідно певного часу, що висловив старший брат у притчі Милосердного Батька (Блудного сина), але запрошую, щоб ми застановлялись лише на радості, яку пропонує нам Небесний Отець з Його уст: “Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся”. (Лк 15.31-32)

Церква живе і розвивається якщо і її місійна діяльність живе і розвивається. У цьому наш Катехизм Української Греко-Католицької Церкви учить (923): “Соборність Церкви – це її місія збирати (“собирати”) розпорошених гріхом людей і цілі народи, виховувати в кожній людині відповідальність не тільки за себе, а й за інших та, врешті, за все людство”.

о. Ігор Головко, Священик Єпархії

Ця стаття опублікована у №5 газети Церква і Життя, травень 2018 рік