У 1986 році вийшов фільм «Місія» про служіння отців єзуїтів серед племен. Один з сюжетів фільму показує торговця рабами, який на дуелі вбиває свого брата.

Пів року він ні з ким не спілкується, просто хоче померти. Коли до нього приходить отець-місіонер, він ставить йому запитання: «Вибираючи гріх – чи вибереш прощення? Чи насмілишся прийняти покаяння? Чи спробуєш?» Він «пробує», але, як знак покути, постійно волочить із собою лицарські обладунки.

Читайте також:

Як довго ми носимо свої гріхи які Бог нам простив? Чи вибираючи гріх, ми наважимось вибрати Боже прощення? Бог  прощає завжди, оскільки безмежно нас любить.

Чи наважимось увійти у процес прощення з нашими ближніми? Чи будемо «волочити» зі собою «лицарські обладунки образ» на тих, які спричинили нам кривду? Не ображай у відповідь свого кривдника – просто скажи про свої переживання та відчуття від того, що сталося. Навіть якщо тебе не зрозуміють – не переймайся, будь терпеливий. Прощення – це не одноразовий удаваний акт. Правдиве прощення – це дар, це процес, у який ми впускаємо Бога. Коли ми робимо перший крок назустріч прощення, будьмо певні – Бог робить другий крок та дарує нам Свій мир.