Впродовж квітня о. Ігор Колісник, адміністратор парафії УГКЦ у Новій Зеландії проводив для парафіян нашої Єпархії дні духовної віднови, на яких він ділився своїми думками про Бога та віру.

Сорокарічний О. Ігор Колісник у нашій єпархії доволі недавно.  Він  приїхав з України на початку 2015 року і почав службу єпархіальним священником у Парафії Блаж. Миколая Чернецького в Окленді (Нова Зеландія).

Будучи сімнадцятирічним юнаком він вступив до спільноти монахів редемптористів, навчався у Польщі, Австрії, душпастерював в Україні та Канаді.

За словами о. Ігоря, в дитинстві він не був дуже побожним, проте на початку 90х років, зі зламом старої системи люди в особливіший спосіб шукали сенсу свого буття. Власне у пошуках глибшого сенсу він задумався над тим, щоб стати священником, а потім потрапив до спільноти редемптористів.

 Дізнайтеся більше:

“Спочатку я не надто мав переконання чи я хочу або можу бути монахом, але добрі речі відкриваються поволі в житті людини. Коли я потрапив до монастиря і відчув цю захоплюючу атмосферу, яка надихнула на життя з Богом та життя в спільноті, я почав відкривати, що це справді моє місце” – згадує о. Ігор про початки свого монашества.

Як зауважує о. Колісник, для нього крок шукача пригод перетворився на крок людини, яка пробує жити у спільноті, яка займається оголошенням слова Божого та намагається допомагати християнам будувати Царство Боже.

У 2012 році Владика Петро звернувся до нього з ініціативою знайти священника, який би міг очолити парафію у Новій Зеландії. На той час о. Ігор був провінційним настоятелем редемптористів в Україні. Перший його візит до Нової Зеландії відбувся у лютому 2014 році, коли він відвідав українську громаду разом із своїм вікарієм.

“Це був дуже буремний час для України, саме коли Революція гідності набула найбільш драматичного розмаху, ми повернулися в зовсім іншу Україну. Усі греко-католицькі священники були витіснені з Криму” – пригадує він.

Як зазначає отець, в той час монахи редемпористи були потрібні Україні, саме вони замінили одружених священників у Криму та стали першими капеланами у зоні АТО з початком воєнних дій на Сході України. Відповідно, ті люди, які мали поїхати на душпастирську працю у Нову Зеландію не могли більше цього зробити, оскільки були заняті у інших, більш важливіших пасторальних проектах.

Саме тому було вирішено, що після своєї каденції протоєгумена він поїде у Нову Зеландію.

До приїзду у Нову Зеландію о. Ігор Колісник душпастирював як в Україні так і за її межами, проте досвід новозеландської парафії є для нього новим.

Хоч Віра є певного роду таємницею і даром від Бога, все ж вона вимагає від нас догляду, плекання і поглибленого розуміння.

О. Ігор має чудові спогади про знайомство з українцями Нової Зеландії.

“Українська Нова Зеландія завжди зустрічає чудово і радісно. Це є досить невелика спільнота людей, які переживають про українські справи” – зазначає о. Ігор.

“Це є цілком інший досвід, ніж той, що був перед тим. До Нової Зеландії я душпастирював у класичних парафіях. Мабуть, тому, що парафія є інша, тому вона особливо дорога для мене” – зазначає він.

Як зауважує о. Ігор, у Новій Зеландії не багато греко-католиків, українська молитовна громада складається передовсім з вірних православної церкви, приходять люди, які належать до християн віри євангельської, вірні латинського обряду, місцеві, які хочуть вивчити східну традицію.

Разом з тим громада є плинною. “Приходять люди потім на якийсь час щезають потім знову з’являються” – пояснює святий отець, – “душпастирство тут є плинне, трошки інше але не менш захоплююче”.

Наприкінці березня цього року отець Колісник розпочав зустрічі із парафіянами нашої Єпархії з днями духовної віднови. Під час цих зустрічей святий отець ділився своїми думками стосовно Бога та віри.

Дні духовної віднови спрямовані на відновлення і поглиблення зв`язку парафіян з Богом.

“Віра – це милосердя і надія, які ведуть нас дорогою до нашої небесної Батьківщини. Віра – це велика і радісна пригода (Adventure), яку ми переживаємо з Богом і нашими ближніми. Хоч Віра є певного роду таємницею і даром від Бога, все ж вона вимагає від нас догляду, плекання і поглибленого розуміння. Так, як ми стараємось вдосконалюватись в наших здібностях і знаннях, щоб краще виконувати наші професійні завдання – так, а навіть ще більше, ми повинні поглиблювати наші знання про Бога, які черпаємо з Історії Спасіння, описаної в Святому Письмі” – пояснює отець Колісник мету своїх зустрічей.

Зазвичай святий отець проводить 5-6 зустрічей-розважань під час Служб Божих або інших богослужінь.

24 березня у Перті відбулася перша серія зустрічей отця Колісника, потім він відвідав парафії Джилога та Мельбурна.

Українська Нова Зеландія завжди зустрічає чудово і радісно. Це є досить невелика спільнота людей, які переживають про українські справи

У Мельбурні, у Катедрі верх. Апп. Петра і Павла, за три дні святий отець провів шість лекцій, які відвідало чимало слухачів. Закінчилися дні духовної віднови на Вербну Неділю.

“Його слова промовляли до самого серця кожного. Велике число парафіян під час святкової літургії було черговим благословенням цієї місії. Він говорив до різних вікових груп присутніх у церкві парафіян. Особливо він сподобався дітям за вміння спілкуватися з ними на їх рівні” – зазначив Владика Петро Стасюк, після зустрічей у Мельбурні.

“Мене глибоко зворушили його слова про віру. Віра це наші стосунки з Богом, віра це подорож, віра не може бути нерухомою, вона потребує руху, збільшення, це праця. Віра веде нас  різними шляхами, іноді складними, інколи ми потрібні допомагати іншим та робити добрі вчинки. Та вірити, що Ісус є нашим найближчим та найдорожчим другом, ніколи не забувайте про Нього, завжди майте його близько до серця, Він завжди поруч” – розповіла про свої враження Тереза Яворська, яка відвідала зустрічі у Мельбурні.

***

Ця стаття опублікована у №5 газети Церква і Життя, травень 2017 рік