У час святкування 70-ліття  масового поселення  українців в Австралії нині згадуємо про важливу установу, котру народила і виплекала українська спільнота славних патріотів Українства в чужині, що приютила першопоселенців і стала другим рідним домом.

Пропонуємо вам розмову із пані Галею Бриндзя із Мельбурна, теперішньою Головою Дирекції «Kalyna care».

Спершу, чи можете нашим читачам коротко представити себе і директорів Українського дому для старших людей «Калина?

– Так, добрий день, і добрий день вашим слухачам.  Я з Мельбурна і  є Головою Дирекції «Калини» і одна з дев’яти директорів. Окрім мене директорами є Андрій Матішак, бувший Голова, тепер заступник Голови, Мені Стаматопулос, Борис Анін, Василь Хамула, Джім Міллер, Марко Місько, Анна Мушак і Др Ігор Якубович. Нам пощастило, думаю, що наші директори мають добрий набір різних знань, а ще вони мають досвід в різних галузях бізнесу.  В нас є директори з юридичним та фінансовим досвідом, є лікар та інші люди з досвідом в різних сферах бізнесу та владних структур.  Із дев’яти директорів, сім – українці, один – грек та один американець, який став громадянином Австралії.

Читайте також:

– Перш, ніж будемо говорити більше про «Калину», будьте ласкаві, розкажіть нашим слухачам про її початки, фундаторів, добродіїв і жертводавців у цей чась коли відзначаємо 70-ліття масового поселення українців в Австралії, бо саме з них усе й почалося?

– Історія «Калини» почалася в тисяча дев’ятсот шістдесятих роках, коли Союз Українок Вікторії купив землю, щоб побудувати будинок для українських сиріт.  Пізніше виявилося, що не було потреби на сиротинець, а натомість вирішили побудувати будинок опіки для старших українців.  З цією метою був створений комітет, який заанґажував всю українську громадськість та почав збирати пожертви, отримувати ґранти та шукати землю під будинок.

У тисяча дев’ятсот сімдесят шостому році був придбаний будинок на Brewster Street в Ессендоні, який мав 10 спалень, та був офіційно відкритий для старших українців, які ще могли доглядати за собою. На той час ще не було фондів, щоб наймати доглядачів.  А уже  тисяча дев’ятсот вісімдесят другому році був заснований Український Дім для Старших, де мало бути відділення з незначним доглядом (тобто інтернат) з тридцять двома ліжками (одне з яких призначене для відпочинкового догляду).  Цей Дім був пізніше зареєстрований як товариство з обмеженою відповідальністю.  В тисяча дев’ятсот вісімдесят п’ятому році відбулися перші загальні річні збори Українського Дому для Старших.  Ці збори вирішили передати всі гроші та будинок в Ессендоні Українському Дому для Старших, щоб можна було придбати землю для будови будинку з догляду за людьми похилого віку та пенсійного містечка.  Св. пам. Мая Грудка була обрана Головою на цих загальних річних зборах і пробула на цій посаді до 1997-го року.

У наступні роки було придбано землю на Taylors Road в Делагей, плани були приготовлені й згодом приступили до будівництва.  А вже двадцять шостого квітня 1993-го року було офіційно відкрито перший Український Дім для Старших в Австралії.  З часом він розрісся і тепер має сто два ліжка, включаючи крило для людей з деменцієюта нараховує приблизно сто двадцять п’ять штатних працівників.

У 2011-му році було прийнято нову назву «Калина».  Дирекція та керівництво вважали, що назва «Український Дім для Старших» звучала ніби Дім був виключно для українців, дарма що в нас були мешканці не українського походження.

Владика Петро Стасюк відвідав Kalyna Care

Владика Петро Стасюк відвідав Kalyna Care

З часом, як наші літні українці будуть відходити у вічність, там буде їх все менше і менше, тому було вирішено надати домові нову назву, тому що лише одні українці не змогли би підтримати життєдіяльність  згаданого дому для старших людей.

Так, треба  нагадати, що багато людей з української громади допомагали і вкладали великі зусилля протягом років, щоб підтримати акцію розбудови будинку для престарілих, але я хочи тут згадати про одну особу зокрема. Покійна Мая Грудка довший час була Головою та працювала як медсестра в «Калині», і в цілому вважалася рушійною силою при створенні Українського Дому для Старших.  Під кінець свого життя вона страждала на деменцію і стала мешканцем «Калини». Померла у 2014-му році.  Наше відділення для людей із деменцією назване в честь неї. Мая Грудка залишила свою спадщину «Калині», і ми недавно створили стипендію для студентів-медсестер, названу її іменем, щоб вшанувати пам’ять про її великий вклад.

Також хотілося згадати про підтримку з боку Української кооперативи «Дністер».  «Дністер» підтримував «Калину» з самого початку.  На сьогодні у нас з кооперативою дуже теплі і хороші відносини.

Ще нагадаю, що у 2014-му році «Калина» здобула багатокультурну нагороду за вагоме досягнення, яка присуджується урядом Вікторії за догляд за старшими людьми.

Для тих, хто вживає Інтернет, можете відвідати нашу сторінку за адресою www.kalynacare.com.au або на Facebook і дізнаєтеся дещо більше.

-Як бачимо з того, що ви сказали та історії,  то розуміюмоь що «Калина» побудована за добровільні внески, тобто кошти, членів української спільноти, а тому на теперішній дирекції, яку Ви очолюєте, лежить велика моральна і матеріяльна відповідальність перед спільнотою за майбутнє «Калини», а тому, прошу, дещо сказати як з цим ви справляєтеся, як знаходите час Ви і члени Дирекції на таку благородну допомогову місію для українців старшого покоління? 

Дирекція збирається раз у місяць, щомісяця, крім січня.  Наша Дирекція працює на добровільній основі, наші директори не отримують платні за роботу.  «Калина» – некомерційна організація, а тому робота наших директорів базується на наданні їх часу, досвіду та доброї волі, а не за гроші.  В додаток до щомісячних засідань Дирекції, в нас також є три головні комітети: авдиту, ризику і відповідності нормативним вимогам, керівництва та стратегічного планування, і більшість із директорів також має певні зобов’язання, які поширюються на ці комітети.  Крім цього, є ще кілька підкомітетів, які створюються при потребі, і знову, різні директори працюють в них коли є потреба.  Ми завжди намагаємося також мати не директорів у цих комітетах, а членів, щоб були з-поза Дирекції  та з досвідом та знаннями в потрібній ділянці, щоб це забезпечувало об’єктивність та допомагало нам. Робота у дирекції вимагає багато часу, а це іноді може бути проблемою, бо ми всі працюємо поза «Калиною».   Треба наголосити, що це є не лише робота у Дирекції, наприклад, що залучає управління та стратегічне планування, але й ділові справи, пов’язані з «Калиною», що вимагає багато читання, щоб бути обізнаним із найновішим вимогами та законами у сфері догляду за старшими людьми.  Індустрія з догляду за старшими якраз тепер переживає радикальні зміни, і є постійний великий потік інформації, з яким треба справлятися усім нам.

– І ось далі хотів би, аби ви виокремили  і  наголосили нашим читачам оту різницю у діяльності,  про роль і завдання поміж дирекцією і адміністрацією, бо не всі у нашій спільноті, можливо, добре розуміють це. Що ж тут головне і важливе? 

– В основному, Дирекція управляє, а адміністрація виконує.  Дирекція звітна членам установи, котрі і обирають провідництво на загальних зборах своїм голосуванням. Якщо коротко сказати, то йдеться про відповідальне управління організацією, що і залучає фінансові та стратегічні обов’язки.  Адміністрація ж звітна Дирекції. І саме вона несе відповідальність за щоденну поточну діяльність «Калини».

– Дякую! А ось, переглянувши звіти діяльності і почувши про це на минулих загальних зборах, що «Калина» заробляє досить таки непогано, і здивувався, що в сфері обслуги україномовних працівників майже нема, хоч там перебуває приблизно 50 чи 60 резидентів українського походження і які, через старість і хвороби, забули англійську й повернулися до материнської мови. Маю добрий приклад, бо сам щотижнево бував у «Калині». А запитую про це, бо виглядає, що так не повинно бути, якщо згадати історію і те, що ви сказали також. Які ж пріоритети мають нині Дирекція і адміністрація?

– Пріоритети Дирекції та адміністрації – продовжувати вести «Калину», як успішний та життєздатний центр догляду за старшими, який далі зберігає міцні зв’язки з спільнотою, яка його заснувала. На даний час в нас є україномовні працівники, але деякі з них вже вийшли на пенсію, так як вони почали працювати для «Калини» ще з перших днів. Попередні Дирекції мали цю саму проблему.  У нас завжди були труднощі зі залученням україномовних працівників.  Нас критикують за це, але справа в тому, що мало хто в нашому суспільстві має бажання працювати з людьми похилого віку, або в сфері догляду за літніми.  У нас така ж проблема з добровольцями.  Ми маємо небагато добровольців, а серед тих, які маємо, мало українців.  Але я хотіла би відзначити, що деякі з цих українських добровольців є давніми і відданими волонтерами, і ми вдячні їм за їхній час та зусилля.

Для наших мешканців-українців «Калина» забезпечує культурну програму:  в січні ми проводимо Святвечір, на Великдень в нас є свячення пасок; ми також святкуємо День української незалежності;  цього року наші мешканці організували Свято Шевченка; священики з обох головних Церков приходять до «Калини», щоб відправляти службу; сестри Василіянки відвідують нас і завжди печуть паски на Великдень. Нещодавно Владика Петро Стасюк відвідав наших мешканців, а  час від часу деякі з наших хорів або танцювальних груп відвідують нас та виступають перед нашими жителями.

Союз Українок Вікторії завжди добровільно робив всякі заходи протягом багатьох років. Але не всі наші мешканці є українці.  З часом наші старші відходять, або вважають за краще залишатися в своїх домах, і нам треба дивитися поза українською громадою, щоб розвивати та підкріплювати нашу діяльність.  Ми воліли б мати людей з подібним європейським корінням, але треба розуміти реалії демоґрафії в нашому районі.  Старші повоєнні європейські еміґранти поступово помирають, а їхнє місце займають люди з інших культурних середовищ.  І стає все тяжче. Недавні еміґранти з України ще молоді й не потребуватимуть догляду ще довший час.  Зрозумійте, «Калина» – це ділова установа, а наше діло – догляд за старшими.  Досі, наші літні люди були в основному українці, але це міняється.

Ми не живемо в Києві, де більшість людей, яких наймають, будуть українці. Ми знаходимося в Мельбурні, де більшість людей, яких ми наймаємо, не є українці.

– Дякую! Ось, маю в руках презентаційну кольорову інформаційну брошурку на 5-ти сторінках англійською мовою. Чомусь нема україномовної такої копії і також ніде жодної згадки про те, що «Kalyna Care” є українською установою. Це є недогляди чи свідомий крок дирекції та адміністрації?

– Це не є ані недоглядом, ані якимсь свідомим кроком відмежуватися від українського.  У нас просто немає нікого, щоб доглядав за випуском цієї брошури українською мовою.  Від  2014-го року, коли зміни були внесені в цю галузь, все постійно змінюється, і реформи все оновлюються.  Так що брошурка в нас лише англійською мовою.  Але є інші брошури українською мовою, як наприклад, про деменцію та подібні речі.

– Кілька разів бачив фізкультурні заняття зі старшими людьми, які проводила молодиця індійського походження. Це дуже добре, але більшість учасників, як і моя  покійна уже тітка, коли я там був, сповна не розуміли, що вона, тобто та молодиця-працівниця, від них хоче і чому вона це робить. Отже, чому нема особи, щоб займалася виключно з українцями, бо ж може бути кілька груп і хоча б день чи два щотижня?

– В нас є два або три україномовних працівники, які також проводять групові зайняття, руханки протягом тижня.  Можливо, ви бачили тільки цю одну індійську жінку у ті рази, коли відвідували вашу тітку.

–  Може, вибачайте. А ось цікаво: чи має «Калина» тепер вакантні місця для поселення? 

– Ні, на даний час немає вакансій.

– Люди якого національного походження проживають в Українському домі для старших людей? 

– Крім українців, у нас є поляки, хорвати, німці, македонці, італійці, австралійці та незначна кількість людей зі Словенії, Мальти, Росії, Індії, Албанії, Сербії та Єгипту.

– Як Ви думаєте, що може наша українська спільнота зробити, аби якось ліпше підтримувати «Калину»? 

– Нам потрібно більше добровольців, зокрема, щоб допомагати з програмою «Спосіб життя та відпочинок». Нам би також дуже допомогло, якби були добровольці готові були возити мешканців на прийоми до лікаря, допомагати мешканцям писати листи, читати їм листи або газети, брати людей для особистих покупок в крамниці, навіть везти людей до церкви на служби чи на похорони. Ми дійсно не маємо досить працівників, щоб займатися один на один з жителями.

– Чи наші українські організації, як от Пласт, СУМ, УГВ, Клюб старших громадян, суботні школи, у будь-який спосіб співпрацюють з «Калиною» і чи повинні вони більше долучатися до такої підтримки, аби наші старші громадяни ліпше себе там почували? 

– Ні,  тепер вони не співпрацюють з нами.  Ніхто з цих груп нас не відвідує, хоч один раз на Різдво Сестри Василіянки прийшли з групою малих дітей та їхніми батьками. І це було прекрасно.  Є пластовий гурток «Червоні маки», які проводять різні заходи протягом багатьох років, щоб підтримати «Калину».  Крім того, є ще ті добрі люди, про яких я згадувала раніше. А що наша спільнота могла би зробити краще, це допомагати нам на добровільних засадах і з тими речами, про які я попередньо згадувала.  Якщо люди настільки стурбовані недостатком україномовних працівниківників у «Калині», то я би сподівалася, що буде наплив добровольців, які розмовляють українською мовою, та які би допомагали нашим українським мешканцям.

– Дякую! А ось що спонукає Дирекцію затруднювати до адміністрації людей неукраїнського походження, бо для багатьох наших людей, особливо старшого покоління, це не зрозуміло? 

– Дирекція не наймає персонал, крім головного виконавчого директора та менеджера по догляду – дві найвищі посади. Адміністрація наймає працівників, і всі, кого вони наймають, мусять бути кваліфіковані, готові та спроможні виконувати потрібну роботу, незалежно від їхньої посади.  Знову ж таки, хочу відзначити, що нам тяжко знайти персонал який розмовляє  українською мовою. Серед українців майже немає інтересу працювати в «Калині». Ми не єдинні, які маємо таку проблему.  Наприклад, греки дуже велика група в Мельбурні, більша, ніж українці, і вони мають ті ж самі проблеми знаходити співробітників для роботи в установах догляду за старшими, які володіють грецькою мовою.  Вони привозять сюди людей з Греції, які протягом року працюють на добровільних засадах, і якщо людина хороший працівник, то вони тоді пропонують їй роботу.  А це працює так: людина повинна повернутися в Грецію, мусить знати англійську мову досить добре, щоб здати там кваліфікаційний іспит згідно з австралійськими стандартами, і в разі успіху, може повернутися до Австралії та працювати в грецькій установі по догляду за старшими, і ця ж установа тоді спонсорує  їх.  Вони почали робити це кілька років тому, коли була  така ніби «лазівка» в процесі отримання візи, яка дозволяла це. Ми були зацікавлені зробити те ж саме з українцями з України, але ця «лазівка» вже не існує.

Хотілося відзначити, що ми беремо участь в Міжнародній програмі волонтерів, за допомогою якої до «Калини» прибуде четверо молодих німців на один рік, і будуть працювати в якості добровольців у таких областях, як програма «Спосіб життя і відпочинок», технічне обслуговування, садівництво, робота на кухні, загальна допомога з адміністрацією в офісі. Це буде добре для нас. Ми приєдналися до цієї програми через німецьку установу по догляду за старшими людьми, з якими ми тісно співпрацюємо. Це – ініціатива уряду Німеччини, а за всі документи та бюрократію дбає німецька установа. Ми платимо їм суму за волонтерів, яким ми надаємо житло, а вони тоді працюють в «Калині» – і приємно для наших жителів мати молодих людей в будинку.

Звичайно, ми узнавали про можливість такої угоди з Україною, але поки що немає угоди між урядом України та Австралії, яка би дозволяла щось подібне, і на даний час нема візи для іноземних працівників, яка би дозволяла їм працювати добровольцями.

Ми визнаємо, що було би корисно і вигідно мати в офісі когось, хто говорить українською мовою, і наша адміністрація свідома цього.

– Чи у вас є зв’язки з іншими українськими домами для старших людей в Австралії, в діаспорі взагалі чи в Україні?

– Наскільки я знаю, немає іншого українського старечого дому в Австралії – я думаю, що ми єдині. У нас нема зв’язку з іншими подібними будинками в діаспорі, але знаю, є один або два в Канаді, та один або два в Сполучених Штатах Америки. Ми не маємо жодних зв’язків з будь-яким подібним будинком для престарілих в Україні, хоч один з наших директорів, Василь Хамула, відвідав кілька таких установ, коли був в Україні та досліджував можливість українських волонтерів. Проте, наші стандарти в «Калині» набагато вищі, ніж ті, які існують в Україні.

– І, наостанок, які у Дирекції плани на майбутнє?

– Дирекція дуже зайнята плануванням на майбутнє. Галузь догляду за старшими зараз зазнає радикальних змін, в основному це є перехід від регульованої до ринкової галузі. Уряд підтримує ці зміни. Таким чином, є великі випробування. Оскільки уряд скорочує фінансування, ми повинні знайти фонди  іншими шляхами. Будинок догляду за старшими, яким «Калина» є, вже більше не зможе виживати в далекій перспективі, хіба що ми збільшимо наші масштаби діяльності. Отже, ми дивимося на інші аспекти догляду за людьми похилого віку, щоб урізноманітнювати наші доходи. На даний час ми проводимо дослідження і бізнес-моделювання, вивчаючи такі речі, як перехідний догляд, тобто коли літні люди виписані з лікарні, але ще не можуть повернутися додому, і їм потрібне місце, де за ними можуть доглядати.

Ми зробили контрольний план для нашої ділянки в Делагей, де є місце для розбудови, але перш, ніж ми можемо збудувати нові корпуси, нам треба переобладнати частину старих будівель, особливо відділення для людей з деменцією.

З врахуванням всіх змін, які відбуваються, ми розуміємо, що повинні залишатися бажаним постачальником послуг для літніх українців, і нам треба пропонувати більше послуг, які потрібні літнім людям, та що ми повинні зберегти кількість наших співробітників. А підтримка високого рівня персоналу забезпечує постачання хорошого рівня медичної допомоги. В «Калині» ми з цим добре справляємося і хочемо продовжувати цю добру роботу.

– А якби хтось бажав більше інформації, як можна сконтактуватися з «Калиною»?

– Можна дзвонити на: 03/ 9367 8055, факс: 03/ 9310 7943 або  через імейл: info@kalynacare.com.au Адреса: 344 Taylors Rd, Delahey, VIC 3037

Щиро дякую Вам, що знайшли час на розмову і сподіваюся, що багато наших читачів, напередодні відзначення 70-ліття масового поселення українців в Австралії, дізналися багато важливого і цікавого. Хай щастить Вам у подальшій такій благородній праці в ім’я українства!

– І я Вам дякую!

Розмову вів Богдан Рудницький.

Ця стаття опублікована у №6 газети Церква і Життя, червень 2017 рік