У неділю 1 го березня, перед початком Великого посту, вірні Катедральної парафії зібралися щоб підготуватися до посту. Піст – це час для молитви, роздумів та прощення.

Ціла Катедра разом читала молитву: «Отче, Ти зіслав свій Святий Дух на нас, хто зібрався тут сьогодні во ім’я твоє, дай нам милості та співчуття,  щоб ми простили один одному, як ти прощаєш нас у Христі». Молитва була справжньою та щирою.

Щоб підкреслити важливість молитви під час посту, парафіяльна рада підготувала паломництво: ікона святого мученика Володимира Прийми переходитиме від дому до дому наших парафіян. Він є одним з небагатьох святих мирян Української церкви.

26 го липня 1941 року Радянська влада жорстоко закатувала до смерті Володимира коли він разом з о. Миколою Конрадом йшов після сповіді хворої жінки у с. Страдач у Яворівському районі на Львівщині.

Парафіяльна рада запросила парафіян брати ікони Блаженного Володимира Прийми до себе додому принаймні на один вечір та молитися з рідними, друзями і знайомими. Окрім ікони бажаючі також отримають тексти молитов.

Наразі двадцять чотири родини, Українська громада з Нобл парку та Українська школа Північного Мельбурна зголосилися приймати ікону у себе дома.

У неділю багато хто з цих родин прийшли до катедри. Вони разом з усіма читали молитву до Блаженного Володимира, яка містила наступні слова: «Ми твої негідні слуги, просимо прощення наших гріхів, вбережи нас від поганих шляхів. Ми просимо захисту Матері Божої для наших родин та нації».

Зараз ікону приймає перша родина, яка зголосилася взяти участь у паломництві.

Christine Herczaniwski, Marijka Verbovetski and Lyudmyla Melnychuk

Також наприкінці богослужіння відбулося ще одне освячення ікон. Впродовж 2019 року три парафіянки катедри відвідували курс іконопису, організований парафією та який проводила Наталія Маркіна. Свої роботи освячували Христина Герчанівська, Марійка Вербовецька та Людмила Мельничук. Образи, які поблагословив Владика Петро Стасюк зберігатимуться дома у авторок для наступних поколінь.

У своєму слові Владика Петро наголосив, що неправильно вважати ікони «несправжніми Богами». Вони є візуальними символами спасіння, яке Господь дав світові. Вони нагадують, що нас оточуює хмара свідків (Євр 12:1) які пішли перед нами.

Блаженний Володимире, молися за нас.

This post is also available in: English