Наприкінці грудня 2019 року наша Єпархія поповнилася великою молодою родиною. 22 грудня 2019 року в Австралію прилетів о. Юрій Тиченок, який був призначений адміністратором парафії Покрови Пресвятої Богородиці української Греко-Католицької церкви у Джилонзі. о. Юрій, його дружина Марія та три сини переїхали в Австралію з Канадської парафії Нью-Весмістера, що у Принц Джоржі, 1000 км на північ від Ванкувера.

39 річний о. Юрій родом із Самбора, що на Львівщині. Марія – у львівській області де також народилися їх два старші сини: чотирнадцятирічний Юрій та одинадцятирічний Святослав. Наймолодший Юліан, якому лише два місяці, народився у Принц-Джорджі, Б.К., Канада.

Читайте також:

Після закінчення середньої школи майбутній священик пішов вчитися у семінарію у польському Любліні, яку закінчив у 2004 році. Того ж року він одружився та був висвячений на диякона Єпископом Івано-Франківської Архієпархії Софроном Мудрим. Дияконську практику о. Юрій проходив у Львові у церкві св. Анни.

О. Юрія було висвячено у священ 25 грудня 2004 року Митрополитом Володимиром Війтишиним у с. Лисець на Франківщині.

Як зізнається о. Юрій, у дитинстві йому подобалося ходити до церкви. Його дитячі роки припали на час розпаду радянського союзу, в той час в Україні УГКЦ ще перебувала у підпіллі і його батьки, мама – вчитель, батько – лікар не могли щонеділі відвідувати церкву, лише кілька разів на рік. Проте, малого Юрка водила до церкви бабця.

Після здобуття Україною незалежності, а українська Церква вийшла з підпілля, у його школі запровадили день, коли на першому уроці діти відвідували Богослужіння у церкві. Такі відвідини ще більше зацікавили Юрія у житті церкви.

«Мені це дуже сподобалося, я почав частіше відвідувати церкву. Деякі з моїх друзів прислуговували у Церкві, я також почав прислуговувати. А потім я відчув, що хотів би бути священником» – розповідає про свою подорож до присвячення свого життя служінню Господу о. Юрій.

Fr Iurii Tychenok

Спершу він служив у рідному Самборі, потім у Стрийській Єпархії та у церкві св. Анни у Львові. А у 2014 році він з родиною поїхав до Канади.

У Канаду його запросив Владика Кен Новаківський. Як розповідає, о. Юрій, у Канаді бракувало священників, і Владика шукав, хто б міг поїхати туди служити. Спершу отець вирішив познайомитися та подивитися на життя канадської єпархії. Після місяця перебування там, він прийняв запрошення Владики ти залишився у Канаді. Так отець Юрій опинився у Британській Колумбії.

Нью-Вестмінстерська єпархія входить до складу Вінніпезької митрополії. Юрисдикція єпархії поширюється на канадські провінції: Британську Колумбію, Юкон, північно-західні території і Нунавут. Таким чином, загальна площа єпархії сягає 4 866 474 км2, а чисельність населення – близько 4 502 621 осіб. Вона є в одному з найкрасивіших і найменш урбанізованих місць у світі. Складається з областей замерзлої півночі Канади, а також із сотень кілометрів незайманої берегової лінії Тихого океану. Нью-Вестмінстерська єпархія охоплює величезну територію: відстань між більшістю парафій чимала – п’ять-шість годин їзди авто.

О. Юрій служив у найпівнічнішій парафії Принц Джорж, що в 1000 км на північ від Ванкувера. За його словами, офіційно у парафії було близько вісімдесяти парафіян, близько половини з яких відвідували недільні літургії. Як зауважує парох, в основному на богослужіння, як і в Україні, приходили старші парафіяни та діти.

Парафія радо прийняла отця та його родину, за словами о.Юрія українські канадці були дуже дружніми та самі йшли на контакт, відчували священника, що набагато полегшило йому адаптуватися на новому місці.

Говорячи про специфіку служіння у Львові та Канаді, отець зазначив, що у Львові багато людей і щонеділі зустрічаєш нові обличчя, і священник не знає нічого про них, їх історії. Натомість, у менших парафіях отець знає кожну людину, складаються набагато ближчі відносини.

Після п’яти років у Канаді отець Юрій на запрошення Владики Петра Стасюка вирішив переїхати у Австралію.

«Ми чули багато гарних відгуків про Австралію, коли ми передзвонили до Владики Стасюка, ми відчули, що люди тут потребують священника та радо погодилися» – розповідає отець, що вплинуло на його рішення поїхати до Австралії.

Таким чином після холодної Канади, де як згадує отець Юрій, стовпчик термометра опускався нижче тридцяти п’яти градусів морозу, він з опинився у Мельбурні, який зустрів його та родину сорокаградусною спекою.

«Я любою тепло. У Канаді було дуже-дуже зимно. Ми мали багато снігу, великі морози. Там дуже гарно, проте близько семи місяців ми були змушені сидіти дома, бо було дуже зимно. Натомість в Мельбурні кожного дня можна кудись піти, дітям побавитися» – коментує відмінності між життям у Канаді та Австралії отець.

В аеропорту його зустрічав Владика Петро Статсюк та парафіяни, також з нагоди прибуття нового пароха, парафія Джилонґа організувала святковий обід.

Варто зазначити, що парафія Джилонґа впродовж вісімнадцяти місяців залишалася без пароха, в цей час за нею доглядав диякон Михайло Камінський, який відправляв богослужіння, відвідував парафіян, які не можуть прийти до храму та виконував інші адміністративні обов’язки. За парафією також доглядали о. Андрій Микитюк та о. Зенон Рацький.

Отець Юрій був приємно вражений як багато парафіян прийшли його привітати.

«Коли я вперше зайшов до церкви і побачив, що є дуже багато людей і усі гарно співають. Звичайно мені це дуже сподобалося» – згадує парох свої перші враження від відвідини парафіяльного храму.

Він також відзначив красу церкви, наскільки гарно парафіяни про нього дбають: «Люди тут є молодці, ми дуже-дуже задоволені».

Ця стаття опублікована у №1 газети Церква і Життя, січень 2020 рік