Великий піст у 2021 році починається 15 березня і триватиме до 1 травня. А вже 2 травня 2021 року всі ми відзначатимемо – свято Великодня.

Піст триватиме 48 днів, він складається з Чотиридесятниці – 40 днів в пам’ять про період, проведений Христом у пустелі, а останній тиждень Великого посту називається Страсним тижнем (седмицею) і символізує останні дні земного життя Христа.

Читайте також:

Під час посту звершується тілесна і духовна підготовка до свята Пасхи. Духовна підготовка полягає в тому, що в дні посту необхідно більше уваги приділяти молитві, читанню духовних книг, сповідям. Тілесна підготовка до Великого Посту – це утримання від непісної їжі.

Як творився Пасхальний Піст

Уже апостоли й перша християнська громада почали заміняти день жидівської Пасхи днем поминання Христових мук і смерті. Роковини Христової смерті були для них дуже сумним днем. Тож, щоб його належно відсвяткувати, вони зберігали піст у цей день. І так первісна християнська Пасха почала існувати у вигляді посту. Це була хресна Пасха. За свідченням святого Іринея (к. 125 — к. 203), про яке говорить історик Церкви Євсевій (к. 260 — к. 340), перший зародок нинішнього 40-денного посту в той час обмежувався одним-двома днями посту, який не вважався передпасхальним, а таки самою Пасхою. Пасхального посту, за тим свідченням, одні дотримували один день, інші — два дні, інші — ще довше, а ще інші — 40 годин. (Історія Церкви, 5, 24).

Перший зародок нинішнього 40-денного посту в той час обмежувався одним-двома днями посту, який не вважався передпасхальним, а таки самою Пасхою.

У післяапостольських часах Церква II-III віків починає звертати увагу не тільки на сумні роковини Христової смерти, але й на радісні роковини Його Воскресення. Так, отже, попри хресну Пасху помалу приходить і воскресна Пасха із відміною пасхального посту.

Тривалість Великого Посту

У III столітті передпасхальний піст у деяких Церквах триває цілий тиждень. Це той час, який сьогодні звемо Страсним тижнем.

При кінці III століття Великий піст уже сягає 40 днів. Від IV віку маємо перші свідчення про 40-денний передпасхальний піст.

За давньою традицією Східної Церкви суботи й неділі не вважалися посними днями. Отже, щоб мати число 40, то піст із шістьох продовжено до семи тижнів.

Хоч у IV столітті 40-ця стає вже відомим введенням, усе-таки вона ще не є точно означена і не має загального визнання. Подекуди все ще існує 20-денний піст, що триває в період між давнім коротким і 40-денним. Він був передусім у практиці на Заході, куди 40-ця прийшла дещо пізніше, ніж на Схід.

За давньою традицією Східної Церкви суботи й неділі не вважалися посними днями. Отже, щоб мати число 40, то піст із шістьох продовжено до семи тижнів. При кінці IV століття передпасхальний піст, званий 40-ця, є вже у практиці як Східної, так і Західної Церкви.

Практика Святого Посту

Великий піст — це для кожного християнина час духовної боротьби, у якій беруть участь і душа, й тіло. Душа бере участь через ревну молитву й розважання, через чування над змислами, практику чеснот і добрих діл. Це внутрішнє наставлення душі проявляється назовні через піст і покутні діла нашого тіла. Без умертвлення тіла нема духовного посту.

Традиційна практика посту в Церкві відбувається двома способами: або через повне утримання від усякої їди й пиття до якогось означеного часу, і це є властивий піст, або через відмову від деяких страв без огляду на час їди, що звемо абстиненцією.

Традиційна практика посту в Церкві відбувається двома способами: або через повне утримання від усякої їди й пиття до якогось означеного часу, і це є властивий піст, або через відмову від деяких страв без огляду на час їди, що звемо абстиненцією.

Первісний Піст

Первісно, як щодо часу тривання, так і щодо способу і практики Великого посту не було якоїсь означеної норми чи приписів Церкви. Усе залежало від доброї волі вірних, тому постили по-різному. Історик Сократ (к. 379-440) так говорить про спосіб посту в його час: “Розбіжність полягає не тільки в числі посних днів, але й розумінні здержливости від страв. Тому що одні утримуються від їди різних тварин, другі з усіх живих створінь їдять тільки рибу, а інші разом з рибою їдять і птиць, кажучи, що птиці, за словами Мойсея, також постали з води. Одні не їдять навіть овочів і яєць, другі живляться тільки сухим хлібом, деякі і того не приймають, а ще інші постять до 9-ої години (це 3-тя година пополудні) і потім їдять усяку страву” (Історія Церкви, V, 22).

Ніхто з нас не буде думати, що одного утримання від їжі до вечора вистачить нам для спасення

Останні слова Сократа свідчать, що істотним у пості за його часів не був вид страв, а тривалість повного утримання від їди. Іншими словами: важливим у пості було те, що протягом дня їли тільки один раз, звичайно по 3-ій годині пополудні або після заходу сонця. “До вечора чекаєш без їди, — говорить святий Василій Великий, — а цілий день пересиджуєш у суді” (Про піст, І). А святий Йоан Золотоустий каже: “Ніхто з нас не буде думати, що одного утримання від їжі до вечора вистачить нам для спасення” (На Книгу Буття гомілія, 4).

У монастирях, де цілий рік приймали поживу тільки раз на день, у 40-цю монахи не їли й по кілька днів. Паломниця Сильвія (IV ст. ) говорить про єрусалимських монахів, деякі з яких у 40-цю, “прийнявши поживу після Літургії в неділю, не їдять аж до суботи” (• 28).

Утримання від деяких страв

По цілоденному пості первісно вірні їли ввечері усяку страву. Та вже десь у V ст. входить у звичай обмеження і щодо роду страв.

Це сталося під впливом практики пустинників-монахів, які не тільки приймали поживу один раз на день, але також обмежували і види страв. Звичайна їда в пустинників — це хліб, вода й овочі. Паломниця Сильвія каже у своїх споминах, що єрусалимські монахи в часі 40-ці “не їдять ні кришки хліба, ні оливи, ні овочів, а тільки воду і трохи мучної юшки” (• 28). Помалу така суха їда монахів стає загальною і серед мирян під час 40-ці. Лаодикейський Собор (к. 364) наказує: “Через усю 40-цю постити зі сухою їдою (“сухояденієм”)” (Правило 50).

Суботи й неділь у пості

У Східній Церкві суботи й неділі в пості не вважаються посними днями, у ці дні нема повної відмови від їди до означеного часу, але і в ті дні з часом стали їсти тільки означені види поживи, як хліб, овочі, риба, подекуди й молоко. Це значить, що в суботу й неділю не було посту, але була абстиненція.

В суботу й неділю не було посту, але була абстиненція.

Київський митрополит Георгій дозволяє в часі 40-ці всім мирянам в суботу й неділю вживати рибу тільки два рази денно. (Білеческій Устав, • 7). Львівський Синод (1891), говорячи про 40-цю, зазначає: “що після теперішнього звичаю народу, також суботи й неділі яко посні дні заховуються” (Титул, XI). А звертаючи увагу на різницю між стислим постом і здержливістю, Собор каже: “Одначе в тій справі треба пам’ятати про звичай і потребу місцевостей” (Титул, XI).

Великий Піст у нашій Церкві

У нашому народі святий Великий піст завжди дуже шанували і строго його дотримувалися. Київський митрополит Георгій (1072-1073) наказує такий піст у 40-цю: “Першого тижня посту: суха їда (“сухояденіє”), цебто хліб, вода й овочі, раз на день й нічого не пити. В інші тижні посту — понеділок, середу й п’ятницю: суха їда раз на день; у вівторок і четвер: каша (сочевиця) з олією оливковою або маковою раз на день; в суботу й неділю: риба два рази денно, на празник Благовіщення: риба (Білеческій Устав, • 7).

Першого тижня посту: суха їда (“сухояденіє”), цебто хліб, вода й овочі, раз на день й нічого не пити. В інші тижні посту — понеділок, середу й п’ятницю: суха їда раз на день; у вівторок і четвер: каша (сочевиця) з олією оливковою або маковою раз на день; в суботу й неділю: риба два рази денно, на празник Благовіщення: риба

Святий Теодосій Печерський (к. 1035-1074) у своєму Києво-Печерському монастирі, йдучи за правилами святого Теодора Студита, запровадив такий піст: упродовж шести перших тижнів посту 40-ці: їда раз на день, а саме, першого тижня: суха їда (хліб і овочі). В інші п’ять тижнів у середу й п’ятницю — як першого тижня, а в інші дні — ярина і каша без оливи. Першого тижня посту, а потім у середи й п’ятниці інших тижнів не дозволено було пити вина, хіба хворим і старим. Замість вина на той час готували окремий напій з перцю, кмину й анісу. У дні дальших тижнів дозволялось по одній склянці вина. У суботи й неділі дозволялось їсти два рази на день і пити вино. У Страсний тиждень піст ще строгіший.

Наші Собори, спочатку Замойський (1720), а потім Львівський (1891) злагіднили дещо той колись дуже строгий піст у нашому народі. Замойський Синод дозволив споживання набілу під час 40-ці. У цій справі він дав такий припис:

“Почавши від понеділка по неділі сиропусній до дня святої Пасхи і перед тим постом один тиждень тільки з набілом” (Титул, XVI).

Львівський Синод, крім набілу, у часі 40-ці дозволяє також у деякі дні м’ясні страви під умовою проказання певних молитов.

Наші вірні зобов’язані утримуватися від м’яса в усі п’ятниці цілого року, а в часі 40-ці, крім того, ще в перший день посту і Велику п’ятницю відмовлятися від м’яса й набілу.

Найбільше злагіднення всіх постів у цілій Католицькій Церкві прийшло після Другого Ватиканського Собору. Йдучи за вказівками цього Собору, українські католицькі єпископи разом з Верховним Архиєпископом Йосифом одобрили для нашої Церкви злагіднення всіх постів, і 40-ці також. З окремої постанови про піст, яку видав Верховний Архиєпископ Йосиф 1966 року, виходить, що тепер наші вірні зобов’язані утримуватися від м’яса в усі п’ятниці цілого року, а в часі 40-ці, крім того, ще в перший день посту і Велику п’ятницю відмовлятися від м’яса й набілу.

Поза тим ця постанова пригадує всім вірним про постійний обов’язок молитви, аскези та плекання духовного життя. “Нехай ці великі полекші, — сказано вкінці згаданої постанови, — будуть одночасно і сильною спонукою та заохотою до покаяння та оминання гріхів і ображування Бога. Нехай пам’ятають вірні християни, що в родині, в якій затихла молитва й заникла практика посту, а навіть забута пам’ять на нього, ледве чи ще живе християнський дух. Тому злагіднені пости нехай скріплять ревність у молитві, у розважанні і богослужбах, у даванні милостині, у праці і в частих святих сповідях і святих причастях” (Благовісник, Рік II, Кн. 2-4).

За матеріалами статті о. Юліяна Катрія, ЧСВВ. “Пізнай свій обряд”