Преосв. Владико, Всеч. Отці, Преподобні Сестри,  дорогі парафіяни,  шановні родини покійних парафіян які відійшли від нас у 2020му році!

Від імені нашої Парафії Святих Верх. Апостолів Петра і Павла, та всіх парафіян, прийміть щирі співчуття за втрату ваших близьких.  Сьогодні ми зібралися вшанувати членів ваших родин; матерів, батьків, братів, сестер, бабусь, дідусів, дядьків, тіток та друзів.

Ми, парафіяни, також сумуємо разом з вами y цей скорботний час, ми глибоко засмучені втратами для ваших родин, для нашої парафії та громади.

Читайте також:

Весь світ переживає пандемію, таку, на яку ми не очікували і до якої ми не були готові. COVID-19 у 2020 році змінив світ, змінив спосіб нашого життя, приніс багато випробувань, приніс хвороби та смерть.

Родини та друзі, які втратили своїх улюблених членів родини у 2020 році, не змогли вшанувати їх і поховати так, як ми всі звикли.  Ми молимось, щоб Бог дав вам сили перенести біль у ваших серцях за ваші великі втрати.


Кожна людина, яка переживає хворобу та смерть, ставить питання: що залишиться після мене? Як будуть згадувати нащадки моє надбання, чи будуть потрібні мої думки та мрії наступному поколінню?

Сьогодні ми маємо честь брати участь у цій панахиді, і так – ми будемо пам’ятати своїх дорогих померлих, ми будемо пам’ятати їх традиції і культуру, і ми будемо цінувати їхні думки та мрії, будемо висловлювати хвалу та подяку Богу за кожного з цих дорогих людей, вони були справді благословенням у нашому житті.

Цитую відомі слова Заповіту великого поета Тараса Шевченка: «Не забудьте пом’янути, незлим, тихим словом»!

Протягом останніх років мені було приємно співпрацювати з нашою старшою українською громадою при Українські Громаді Вікторії. Я здобула знання, розуміння, велику вдячність, повагу та любов до нашого першого покоління людей, які мігрували до Австралії після Другої світової війни.

Для мене було привілеєм допомогти їм у їхніх потребах та проблемах зі старінням.  Слухати їх, бути співчутливою до їхніх історій про їхнє життя, радісні хвилини та хвилини труднощів, зрозуміти, чому їхні руки тремтіли, або вони пролили сльозу, коли говорили про своє життя.

Часами важко допомогти і любити старшу людину, коли вона хвора, брудна або має погану пам’ять.  Але таких людей треба любити найбільше, бо старість не завжди приємна кожному.  Я хочу підкреслити важливість поваги до людей похилого віку, вони мають свою гідність, яку треба поважати, і підтримувати їх у їхніх потребах.

Кожен, із цих кого ми сьогодні вшановуємо, прожив власну подорож і мав свою історію. Хтось прожив своє життя більш активно, а хтось спокійніше. Кожна людина мала добре серце і ніжну душу, кожна людина сміялася і плакала, працювала, жила і любила, поки їх прекрасне серце перестало битися, а їхні душі піднялися на небо.

Прийміть наші молитви та приємні спогади справжніх українських патріотів, які прожили своє життя на славу Богу, Україні та своїм родинам.

Ми розлучаємося з Вами з болем, із вдячністю та любов’ю. Їхні ікони залишаться в нашій церкві та в громаді, ми молимося Богу і дякуємо Йому за всі ваші дари, ласки і особливо за ваше чудове життя.

Ми згадуємо Вас, тужимо і сумуємо
За душу просимо вічного спокою
Любов і пам’ять збережемо!

Спіть, наші ангели, спокійно і солодко.
Вічність прийме Вас у свої руки!

Царство небесне і Вічна її пам’ять!

Закінчую словами Лесі Українки:

«Ні, я жива, я буду жити,

я в  серці маю те ще не вмирає»!

Текля Яворська – 14.3.2021