Впродовж нашого життя ми задаємо багато запитань, та інколи на них немає конкретної  відповіді. До Христа приходить знатний чоловік, який щиро і просто запитує одну важливу річ: «… що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» (Лк. 18,18).

В часі діалогу з Ісусом ми розуміємо, що він робить правильні речі як побожний юдей; щобільше, він це робить з малку: зберігає заповіді, не чинить кривди, тощо… Але він має бажання зробити щось більше, щоб сподобатись Богові. На жаль, він не пройшов екзамен Ісуса і відійшов. У сьогоднішній Євангелії Лука пише: «Глянув Ісус на нього…» (Лк. 18,24). Ісус глянув на нього без докору та претензій. Я переконаний, що Божий погляд супроводжував його впродовж цілого життя. Господь вірив, що цей чоловік все ж таки колись знову прийде до Нього.

Читайте також:

У нашому житті ми часто робимо гарні і благі наміри, щоб «успадкувати життя вічне». Ми намагаємось робити добрі і святі поставнови, щоб в такий спосіб наблизитись до Бога. Проте, дуже часто ми «падаємо» у наших постановках, навіть їх не розпочавши і відходимо «засмучені». Кожне падіння є можливістю встати і знову робити нові кроки. Будьмо пильні, бо ворог нашого спасіння хоче, щоб ми «лежали» і не робили більше жодних зусиль. Але Бог дивиться на нас з вірою, що ми встанемо і знову прийдемо до Нього із запитанням: «Господи, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?».

Кожного разу коли ми падаємо – потрібно відразу встати. Пам’ятаймо, що Бог дивиться на нас і вірить в кожного з нас!

Микола Бичок, ЧНІ

Єпарх Мельбурнської Єпархії Свв. Петра і Павла