Коли Ісус перед смертю молився в Оливному городі, євангелист Лука пише: «Повний скорботи та тривоги, ще пильніше молився, а піт його став мов каплі крові, що падали на землю» (Лк. 22, 44).
Це була ситуація, коли Ісус як людина, відчув на собі весь тягар гріха, і знав через які муки Йому прийдеться перейти. Це викликало в Нього страх, що його піт перетворився на каплі крові. Звісно, є такі ситуації, що ми як люди «ніби знаходимось не в собі», і в таких ситуаціях важко казати: не хвилюйтесь – все буде добре. Я думаю, що тоді вартує просто пам’ятати, що Христос разом з нами переживає те, що переживаємо ми.
В будь якій ситуації потрібно мати тверезий і холодний розум. Хвилювання дуже нам шкодить. Навіть говорячи про науку. У нас було щось подібне в семінарії. Інколи ти справді знав на п’ять, але хвилювання так блокувало, що ледь здав цей екзамен. Згодом людина дістає вже певний життєвий досвід і розуміння того, що екзамен – це не кінець світу. Часто хвилювання і страх подають нам життя лише в чорних фарбах. Але життя має чорні, білі і кольорові відтінки. Коли огортає паніка, то потрібно поговорити з людиною, яка «тримає голову у холоді». Бо коли Ви хвилюєтесь і спілкуєтесь з людиною, яка має такий самий «градус напруги і хвилювання», то Ваше хвилювання подвоїться.
Тому в таких ситуаціях нам потрібно пам’ятати слова Ісуса, які подає Євангелист Іван 14, 27: «Мир залишаю Вам, мій мир даю вам… Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!».
Читайте також:
