В Євангелії від Матея 25, 14-30 Ісус подає нам притчу про господаря, який між своїми слугами розподіляє таланти.

Одному дав п’ять талантів, ще одному –два, а третьому – один. І кожен з них по-різному управляв цими талантами: хтось примножив, а хтось закопав. Господь кожній людині дав дар життя, щоб наповнити його різними талантами. Що більше, Господь дав людині можливість розпоряджатися талантами. З цієї притчі знаємо, що господар похвалив цих слуг, які примножили його таланти і засудив того, хто закопав. Розвивати свої таланти  випливає з бажання ставати кращими у тій чи іншій сфері. І тут немає нічого злого. Слід пам’ятати кілька моментів:

1) кожній людині подаровано таланти – це не її заслуга, це дар Божий;

2) розвиваючи ці таланти потрібно жити сьогоднішнім днем а не завтрашнім. Пам’ятаймо, що завтра не може бути без сьогодні.  Сьогоднішній день Бог нам дарує вже і тепер, а завтра є ще в Його руках.

3) розвиваючи свої таланти – потрібно з ними ділитися. Італійський скрипаль Ніколо Паганіні заповів свою скрипку місту Генуя, де він народився, тільки була одна умова: після його смерті ніхто не смів грати на його скрипці. Сьогодні ця скрипка перетворилась просто на історичний артефакт, на якому грав знаменитий скрипаль. Але як музичний інструмент вона немає значення, бо вона втратила свою милозвучність і хтось влучно її назвав «Вдова Паганіні».

Запитання до владики:

На останок, щоб не загубити своєї справжньої самобутності – її потрібно знайти в Христі. Єдиний Господь досконало знає нас, нашу душу і наше серце. Він був Людиною у всьому, крім гріха, тому я думаю, що вартує дивитись на Нього і тоді ми знайдемо себе. А коли ми знайдемо себе в Ньому, то ми не втратимо своєї самобутності. Тому знайшовши в Бозі свою ідентичність ми залишимось правдивими з собою, з Богом і з іншими людьми.

Більше відео: