17 жовтня у катедральному храмі Святих Апостолів Петра і Павла владика Микола Бичок, єпарх Мельбурнський, відслужив Архиєрейську Божественну Літургію, на закінчення якої здійснив акт посвяти під Покров Пресвятої Богородиці Мельбурнську Єпархію в Австралії, Новій Зеландії і Океанії.

Проповідуючи до люду Божого, який зібраний на молитву завдяки онлайн трансляції, владика Микола зазначив: «на дорозі духовного життя ми не один раз зустріємось з певним незрозумінням, кризою, розчаруванням, після чого залишається більше запитань ніж відповідей. Здавалося б, що ми робимо те що маємо робити, виконуємо заповіді які нам дав Господь, стараємося молитися, допомагати ближнім… Проте ми не чуємо жодної відповіді – одна тишина. Кожен з нас переживав щось подібне».

Читайте також:

Продовжуючи проповідь, архиєрей сказав, що «коли ми розмовляємо з людиною – ми хочемо від неї почути відповідь; коли ми клякаємо на молитву та просимо Господа про певні свої прохання – ми також очікуємо на відповідь. Та на жаль, дуже часто ми відчуваємо тишину. Хоч з іншої сторони ми розуміємо неймовірну Божу любов до кожної людини, а тут із ситуацією цієї жінки бачимо, що Христос не звертає на неї уваги, так ніби Йому цілковито байдуже щодо неї. Проте, Бог дуже часто відповідає через тишину, щоб нас чогось навчити».

На закінчення Святої Літургії, владика звернувся зі словом привітання до чотирьох парафій єпархії м. Джілонг, м. Аделайда, м. Ньюкасл і м. Брізбен з нагоди престольного празника Покрови Пресвятої Богородиці.

Після обіду о 15:00 на платформі Зум відбулася спільна зустріч владики Миколи з парафіянами катедрального храму а також з вірними Мельбурнської єпархії. Архиєрей наголосив на тому, що «зараз цілий світ переживає не прості часи в новітній історії із-за пандемії коронавірусу. Ми в Австралії, зокрема у штаті Вікторія це відчули по-особливому, оскільки впродовж декількох місяців знаходимося в локдауні, який цілковито паралізував наше життя. Часто ми відчуваємося самотніми, забутими, покинутими і здавалося б що немає порятунку від цього; немає на кого покластися. Проте свято Покрову Пресвятої Богородиці нагадує нам про те, що ми не є забуті – Господь пам’ятає про нас через свою і нашу Матір. Не один раз різні народи зверталися до Неї за поміччю і заступництвом в часи випробовувань. Пророк Ісая говорить такі слова: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоч б вона й забула, я тебе не забуду. Глянь! Я записав тебе в себе на долонях…» (Іс. 49,15-16). Пам’ятаймо, що кожен з нас записаний в долонях Господніх; отож – ми не є забуті».

Зустріч закінчилася спільною молитвою до Богородиці: «О Мати Божа і Покровителько нашої землі! Під твою милість прибігаємо, твоєї помочі благаємо, тільки на тебе уповаємо. Прийми Мельбурнську Єпархію Святих Апостолів Петра і Павла в Австралії, Новій Зеландії і Океанії під свій Покров, благослови нас і зберігай як свою вибрану громаду. Зроби нас своїми молитвами вмілими виконавцями Христових заповідей. Будь при нас як милостива, й милосердна, і чоловіколюбна, завжди і в теперішньому житті, теплою заступницею і помічницею, відганяючи полки супротивників, наставляючи нас на спасіння. Бо не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім тебе, Пречиста Діво! Ти нам допоможи, на тебе надіємось і тобою хвалимось: бо ми твої слуги, щоб ми не посоромилися нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь».

Пресвятая Богородице, спаси нас!

This post is also available in: English