На Патріаршому Соборі о. Тарас Барщевський у своїй доповіді «Проголошення Божого Слова» озвучив пропозиції від єпархіальних соборів щодо першого пункту «Слово Боже і катехизазація» Пастирського послання Блаженнішого Святослава «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом».

За словами о. Тараса, «виходячи з аналізу резолюцій єпархіальних соборів та співставлення їх з церковним вченням, слід вказати на три основі діяльності, в напрямку яких треба працювати, щоб виконати Господнє доручення «проповідувати Євангеліє всякому творінню». (Трансляція пленарного засідання Патріаршого Собору. День перший.)

У першу чергу йдеться про «широкий доступ» до Святого Письма, яке християни повинні мати, що його надають зокрема переклади і доступні видання. За останні 8 років старанням Біблійного фонду було видано в Україні біля 150.000 примірників Святого Письма, окрім ще значної кількості Нового Завіту з Псалмами та перевиданням Нового Завіту Патріарха Йосифа з 1983 року. Хоч це невелика кількість, порівняно з кількамільйонними перевиданням перекладу Огієнка УБТ і з огляду на кількість наших віруючих, все ж таки динаміка щорічних додаткових тиражів з 2010 року показує великий попит на Святе Письмо.

На другому місці  є проповідь. Саме завдяки ній прочитаний текст Євангелія стає Словом Божим для всього Божого люду. Основним питанням є не тільки сама підготовка проповіді чи техніка її виголошення, але також і виховання майбутніх священиків, які проповідуватимуть у своїх парафіях. Священики повинні готуватися молитовно, через читання і роздуми над Святим Письмом, щоб проповідувати людям Слово Боже, а не нести свій розум, свої ідеї і переконання. Одним словом, якщо хочемо чути гарні і добрі проповіді, виховаймо майбутніх священиків у першу чергу через молитовне читання Святого Письма. Якщо Слово Боже не буде перебувати у серці священика, то воно не буде у нього і на устах!

Третім напрямком є Біблійний апостолят, мета якого є «допомогти пізнати Біблію як Слово Боже та джерело життя». На сьогоднішній день у нашій Церкві Біблійний апостолят є складовою частиною Катехитичної комісії, що виявилося дуже добрим стратегічним кроком, оскільки не дублюються церковні структури, працівники біблійного апостоляту отримують якісну катехитичну освіту, а катехити – ґрунтовну біблійну основу. Через Патріаршу катехитичну комісію Біблійний апостолят виконує свої основні завдання, а саме: видання і розповсюдження Святого Письма, освіта працівників у сфері біблійного апостоляту, різні видання, пов’язані з біблійною освітою вірних (коментарі, методичні посібники, тощо), розробка програм читання Святого Письма і їх методологічна підтримка (щоденне читання Святого Письма в сім’ї, коментарі недільних Євангелій і апостолів і, на майбутнє, молитовні читання Євангелія від Марка) тощо.

Крім того, о. Тарас відзначив два важливі середовища, в яких в основному звучить Боже Слово – Літургія і богослов’я. «Наша Літургія, – каже він, – насичена біблійними текстами. Нема жодного богослужіння (чину) – і думаю, не може бути, без текстів Святого Письма. Зрештою, як уже було сказано, Літургія є місцем звершення Божого Слова і найкращим середовищем проголошення Слова Божого в контексті літургійної дії. Перше – на кількох єпархіальних соборах часто звучали пропозиції додати до Божественної Літургії читання Старого Завіту і щоб впровадити хоча б дворічний чи трирічний цикл читання недільного Євангелія та Апостола. На другому місці – одне спостереження. Дуже часто ми і далі продовжуємо свідомо й систематично скорочувати Святе Письмо: це часте і, думаю, також розповсюджене явище, брати тільки одне Євангеліє чи Апостола, незважаючи на передбачені уставом два. Так само ми стали свідками опущення не тільки на практиці, але вже і напівофіційно численних псалмів».

Третя проблема, за словами доповідача, мова наших богослужінь, а зокрема мова біблійних перекладів. Переклади біблійних текстів для літургійного вжитку, окрім гарної мови, повинні бути не тільки зрозумілі сьогоднішній людині, а й сприйнятливі на слух…

На жаль, вважає о. Тарас Барщевський, в українській мові не існує жодного біблійного перекладу, зробленого чи пристосованого до вимог літургійного вжитку. І, за його словами, не існує ще свідомості про важливість і конечність такого перекладу. Яке може бути проголошення Божого Слова, якщо це Слово не зрозуміле і замість того, щоб запалити серця любов’ю до Бога і ближніх, переклади ріжуть вухо і обтяжують голову незрозумілими словами і карколомними реченнями?!

Департамент інформації УГКЦ