В неділю 14 червня 2015 року наш тепер відомий ансамбль «Родина» дав концерт в Українському Домі в Ессендоні (Вікторія). Ансамбль також запросив своїх друзів допомогти їм створити приємний час разом.

Український танцювальний ансамбль «Легенда» з Мельбурну представив свій відомий танець «Гопак».Сербський танцювальний ансамбль «Морава» з Мельбурну показав дуже радісну серію народних танців. Бальні танцюристи, Андрій та Александра, були тут також. Вони є чинними чемпіонами Вікторії в кількох категоріях та отримали 7-ме місце у Всесвітній раді танцю в Росії в 2014 році. В неділю вони представили аргентинське танго. Поруч біля мене сиділи сестри василіанки, і вони були в захваті від танцю. Він миттєво їм нагадав про Аргентину.

Учасники концерту на сцені походять з України, Хорватії, Сербії, Боснії, Росії, ну і, звичайно, з Австралії.

Як ми всі знаємо, Україна на даний час перебуває у війні. Більшість виконавців на сцені знають все про війну в Балканських країнах. Деякі з них тепер є в Австралії, оскільки вони є біженцями війни у Балканах. Ансамбль «Родина» тримається свого початкового принципу триматися далі від політики, створює добру волю та братерство серед людей та показує, що люди з різних націй можуть та житимуть у гармонії та мирі.

Ось чому «Родина» виконує музику з багатьох країн та культур. В неділю ми були свідками творів з України, Сербії, Франції, Македонії та Південної Америки. Таке багатство  та різноманітність. Це було дуже надихаючим побачити всіх виконавців на сцені в заключному творі, об’єднаному в останніх піснях, що хотілося кричасти на біс.

«Родина» діяла як сім’я, яка насправді любить співати та розважати глядачів. Переміщення всіх мікрофонів та проводів після кожної частини, їхня  хореографія разом, для мене було гарним прикладом сімейного життя.

Одна помилка в цілій програмі стала іншим прикладом сімейного життя як долати труднощі. В одному моменті виступу не було на місці бубна (барабана). «Де він?» «Там!» «Я йду візьму його» і пісня пішла без перериву.

Глядачам це сподобалося і вони продовжували темп концерту, постукуючи ногами.

Мені сподобався кожен момент концерту. Я також постукував у ритм ногою впродовж концерту. Я забув про мої проблеми, про війну в Україні. Я бачив надію у майбутньому та дякував Богові, що «Родина» передає добру волю серед всіх людей, особливо серед тих, котрі, якби вернулися додому закордон, то далі б боролися між собою як раніше.

Владика Петро Стасюк

This post is also available in: English