Від 1993 року я був присутній на Синодах Української Греко-Католицької Церкви і лише нещодавно повернувся із цьогорічного Синоду, який відбувся у Івано-Франківську. Це дуже помітно, що Україна змінилася.

Близько року тому Блаженніший Любомир Гузар сказав, що події на майдані в Києві на Україні змінять її назавжди. Він був правий. Але дивує те, що це відбулося так швидко.

Вперше за 22 роки я не почув російської мови на вулицях Львова та Івано-Франківська. Хоч російська мова є ще в розмовах, але вже не так, як це було минулого року.  Відтепер люди роблять зусилля розмовляти лише українською.

Помітним є збільшення в економічній діяльності. Обидва міста, які я відвідав, мають багато  частин, які подібні до міст Західної Європи. Туризм має велике майбутнє в Україні.

Патріотизм виражається в одяганні українського національного вишиваного одягу. Українські прапори можна побачити в більшій частині України: на автомобілях, будинках та всюди.

На загал, дороги є ще досі жахливими, проте є знаки, що навіть ці ділянки країни помалу покращуються.

Українська Греко-Католицька Церква зросла разом із людьми та країною. На сьогодні є більше ніж вдвічі більше єпископів на нашому Синоді, ніж це було 22 роки тому. Більшість із них молоді. Сім із них були хіротонізовані за останній рік. На даний час є 51 єпископ.

Семінарії повні. Щороку є багато поставлень в пресвітерський та дияконський чини.  Наша Церква присутня в кожній частині України. Церква особливо розширилася в Східній Україні, де кілька років перед тим була лише жменька священиків, сьогодні ж там тепер сотні. Більше ніж 90 священиків служать як військові капелани в Українській армії. Тепер є нове та сильне капеланство в портах України. Вже є також плани щодо військово-морського флоту. Капеланство поширилося в різні форми українського життя, такі як лікарні та школи.

Відвідування Церков на загал піднялося по цілій країні, а особливо після подій в Києві рік назад.

Катехизм був моїм зацікавленням більше ніж останні 20 років. На початку це була справжня боротьба,щоб переконати єпископів, священиків та парафії в тому, що ми потребуємо особливий Катехизм УГКЦ, щоб вчити його у всіх наших парафіях та Єпархіях. Величезне зрушення відбулося в цій ділянці. На сьогодні ми маємо повну програму з нашим власним Катехизмом «Христос – Наша Пасха», а також багато додаткових книг. Катехизм вже перекладений на кілька мов. Англійський переклад буде виданий за кілька місяців.

Єпископи та священики більше не потребують того, щоб їх переконувати, що це важливо. Тепер вони вимагають подальшого розширення матеріалів правильного навчання нашої віри. Вони попросили, щоб написати катехизм для молоді, який має бути готовий до наступного Синоду.

Катехизм «Христос – Наша Пасха» тепер став основою для прийняття цілої Української Автокефальної Православної Єпархії до нашої Церкви в Україні. Був створений комітет, щоб зробити це можливим.

В 2011 році наша Церква розпочала особливу програму під назвою «Візія 2020» (Стратегія УГКЦ 2020). «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Ця програма була з ентузіазмом прийнята по цілому світі, а особливо в Україні.

Лише минулого місяця більше 300 делегатів з цілого світу зібралися, щоб розглянути досягнення останніх 4-ьох років та подивитися на наступні 5 років життя кожної парафії в усіх Єпархіях. Ця програма вже робить величезну зміну. Наші парафії беруть її під увагу дуже серйозно. Наша Церква стала «Живою Церквою».

Так, справді, Україна змінилася, а наша Церква зросла. Ми молимося, співаємо, вчимося та й взагалі живемо більш активним парафіяльним життям. Давайте помолимося, щоб Ісус продовжував благословляти нас у нашій праці, щоб Він був знаний світові. Це і є ключ до зростання нашої віри.

Владика Петро Стасюк

This post is also available in: English