Минулого тижня я провів 5 днів у Катманду в Непалі в ролі заступника голови Карітасу Австралії. 25 квітня 2015 року трапився руйнівний землетрус в Непалі. Близько 9 тисяч людей загинуло, а 23 тисячі – поранено.  Австралія передала допомогу в розмірі 4 мільйонів доларів. Карітас Австралії було обрано головною відповідальною організацією для допомоги в цій одній з найбідніших країн світу. В світі існує близько 120 організацій Карітасу. Карітас України належить до цього списку. Близько 40 країн внесли свою допомогу. Влада Непалу лише два тижні тому дала дозвіл для початку відбудови. Люди виснажені. Вони потребують воду, дах над головою та гроші.

Ця подорож глибоко вразила мене. Я був свідком з перших рук нового розуміння Великої П’ятниці та Воскресіння. Я бачив людську природу з її кращої та гіршої сторін. Я мав нагоду побачити як Бог працює в цьому світі та як грішна людська природа поводиться.

Ми провели цілий день на горі, на якій загинуло більше 3 тисяч людей та все майже зовсім було зруйновано. Ми зустрілися більше ніж з пів тисячою людей, котрі в розпачі  очікують допомогу.

Ви можете спитати чому Бог дозволяє, щоб таке трапилося? Чому там є стільки багато страждань? Ми давали те саме питання, коли бачили наші власні проблеми, чи це вони фізичні, фінансові, соціальні чи інші. Де є наш Бог? Це був очевидно наш досвід Великої П’ятниці, як це було в Непалі. Але насправді, ми не чули цього питання в Непалі. Люди там знають, що землетруси та інші катастрофи є частиною нашого світу, який так існує. Там були й інші землетруси в 1934, 2015 і вони очікують наступні. Проблемою Великої П’ятниці для людей Непалу є запитання – де ж є допомога? Полегшення? Хто допоможе нам отримати воду та житло? Влада, так виглядає, забула про них, хто допоможе нам. Я був натхнений духовною зрілістю людей Хінду. Вони знають реальність природи та світу. Служіння для наших братів і сестер є в серці церкви. Нездатність допомогти один одному є хворобою людства. Харитативність та соціальне служіння приходить від Церкви, котра вірить, що Христос воскрес із мертвих. Тест нашої віри є нашою здатністю побачити Ісуса Христа в усіх наших братах і сестрах в потребі, чи вони є в Україні, чи в Непалі, чи деінде. Так ми знаємо чи ми, справді, віримо.

Люди в Непалі, з якими ми розмовляли, просять води та покрівлю. Вони очікують на допомогу. Вони знають, що вони отримали цю допомогу від Карітасу. У нас бачили справжніх друзів та сім’ю. Вони співали пісні, танцювали, писали поеми та давали подячні промови. Це все було дуже емоційним для мене. Це піднімало. Це місце, де я побачив, що Христос воскрес та є із своїми людьми. Ти не можеш засуджувати замлетруси та решту наших проблем, проте можеш та повинен очікувати, що ті, хто вірять в Бога, житимуть своєю вірою в такий спосіб, щоб впізнати ближнього братом чи сестрою в потребі та будуть мотивовані допомогти. Небажання допомогти – знак мертвої віри.

Впродовж великоднього періоду ми співаємо «Христос воскрес». Давайте впевнимося, що Він «Воістину Воскрес».

This post is also available in: English