Роздуми другого дня Декади

Сучасна людина сильно переймається, як до неї ставляться інші люди. А християнин іде за Христом і не переживає, що про нього думає світ. Коли гріхи опановують людину, вона хоче, щоби Бога не було взагалі. Гріх для неї є спочатку невидимим, а потім він стає явним рабським ярмом. Він паралізує людей, руйнує сім’ї та спільноти, сварить між собою цілі народи і робить їх ворогами. Гріх стає звичкою, яку дуже важко викорінити і якої важко позбутися. Коли ж Дух Святий наповнює людське серце, то очі починають бачити по-новому. У людині відбуваються глибокі зміни. Бог для неї перестає бути ворогом, а стає Світлом. Він – Той, який заради людини пожертвував власним Сином. Те, чого Господь бажає, тепер стає доброю волею людини. Ісус каже: «Якщо любите мене, то мої заповіді берегтимете» (Йо. 14, 15). Відтепер людина – вже не раб, але син або дочка, і під натхненням Святого Духа людина може звернутися до Бога словами «Авва, Отче!» (Рм. 8, 15), глибоко переконана, що вона є дитиною самого Бога. Ось що означає бути народженим від Духа Святого. До цього запрошує нас Свята Церква, і цією радістю людина ділиться з іншими людьми.

Читайте також:

Роздуми в час війни

Війна має кілька різних фронтів: на передовій стоять захисники та захисниці зі зброєю в руках, на молитовній сторожі стоїть Христова Церква, а в тилу невтомно працюють волонтери, лікарі, працівники інфраструктури та усі ті, які забезпечують життєдіяльність країни у складні часи випробувань. Та гинуть переважно саме на фронті. Тому найважче переносити біль втрати воїнів членам їхніх сімей: батькам, дружинам, чоловікам та дітям, а також родичам і близьким друзям. Часом порожнеча, часом розчарування, часом бунт, а часом просто невизначеність наповнюють серця родин військових. Але вони знають, що жертва воїнів, їхній дорогих і найрідніших, не даремна, вони вірять, що зустрінуться в Царстві Небесному, вони стають носіями пам’яті великих героїв, захисників України. І всі, що є з Христом чи поснули смертю з любові до Господа або свого ближнього, чи як мученики замордовані в своїх домівках або в окопах, з Христом оживуть у людському нашому тілі, вже звільненому від тління смерті. Тому просимо Божого Духа, щоб порожнеча, розчарування, бунт і невизначеність членів сімей воїнів якнайшвидше перетворилися на свідоцтво сили людського духу, слави України і Божої правди.

Молитовний намір: за сім’ї військових – батьків, дружин та дітей, зокрема тих, котрі втратили рідних на війні, щоб Святий Дух втішив їхні серця та зцілював їхні рани.

This post is also available in: English